Політ душі він зупинив успішно.
Єдиним словом, порухом руки.
Все вмерло ,перестало існувати.
Погасло сонце , і зірки.
І з висоти - душа зірвалась в штопор.
Летіла вниз, не бачила дороги.
Та тільки біля самого провалля.
Вона вчепилась Янголу в крило.
І вижила... вже відростила крила.
Але його не розлюбила.
Блука то в морі радості, то кризи.
І смуток назавжди в очах.
І хто він їй? Та тиша... не почує.
Він високо летить і обійме весь світ!
Вона ж його лиш обійняти хоче.
Хоч на хвилинку , хоч на мить.
Штопор...
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119020307547
Свидетельство о публикации №119020307547
Рецензии