Так тихо...
В світ народжується ранок, -
Із ночі, він прийме мого вірша...
Учора ще було душі погано,
Та світло розчиняє вже печаль.
І все здається не таке як завжди.
День, щось,нове несе в життя, -
Незриме відчуття свободи
Й нові, як свіжий вітер,почуття...
Я проганяю сон...Дивлюсь на світ.
Та він сопить і ще не бачить сонця.
А ранок наливає каву всім повінця...
Все до смаку...
І лід , і холод , І на снігу, залишені сліди.
Все до вподоби... Нові відчуття...
Бажання жити і любити,
Щоб не гірчили серце почуття...
І з подивом, ловлю у себе думку --
Душа усміхнена...А це і є життя...
Ранок
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119020307528
Свидетельство о публикации №119020307528
Рецензии