Вповноважен сть Любов

     Вповноваженість Любові
     Поема


1

Є Божа Правда,
та, що іншої
немає!
А крапля правди
душу вже зціляє…
Озвись, бо
милосердний Бог
і правих серцем
Він — чекає.
Він чекає!!


Хто серцем небо
й землю ще читає —
той прочитає:
а правда Божа,
правди іншої немає.


Бо Бог не в силі,
Бог є в правді. Да —
є! почни в молитві
жить!
       і Бог дообнімає…
Нема любові — щоб без правди,
і правди
в нелюбові
не буває!
Люблення Істини —
то блискавка
і грім над твоїм
краєм!!


А Сила Імені! —
ця крапля пропікає!!
І дірка в серці!
Й Бог заглядає.


А силу правди —
на всім Бог —
Він оправдає!!!


2

Як добре біля лісу
жити
все — чистіше
все плакальніш від радості
бо ж в Бозі!
           й все — веселіше…

Калюжі!
Небо!
твої друзі —
в розлусканих шишках
             із сосен:
живуть же друзі…


3

Високе — високе!
Від земної мороки
високо
високо
один раз на
тисячу років,
приходить бо Дух,
з словом Слова!!
Високим!


Бо Любов ця —
живе,
і Любов, що
жила,
і Любов, що
всім житиме,
Сила тепла!


Таємничо вела.
І прийшла
як сльоза
і розплакалась
й вічна! —
була? —
є!!!


4

Весь світ сосновий
у вікна йде
димлять асфальти у напрузі
не від людей
не від коліс
бо лютий
          виявля свою любов
взірцеву — всій окрузі
і бродять школярі — от інколи
за руки взявшись —
видно друзі


Дух сосен
дивиться на тебе
із узвишшя
а як звернеш
ввійдеш у Київ
то більш і чуда не запишеш!


А чистих бачить чистий
теплий в нутрі
красивих — в серці як красивий
а що внизу й вгорі
не спалює —
хто духом урочистий!


І як лоша
весь день
погладжує
по гриві…


як всі — в маленькім
закуточку —
а щасливі!


Як душа плаче
це яку Любов! —
явить є певність в Слові!
а просто в слові — ні...
хіба Любов
             така в напливі…
В Христі  — завжди щасливі!!


Від місць спортивних
у окладі
спортивні тротуари
в шоколаді…
ледь теплі!
Бог — з молодим
Бог з кожним
з ним!!


5

Та й так Любов перемагає…
Йде все туман
туман
       туманом грає
хочуть у виборах весь час і жить…
Бог научає:
й туман
        туман
у кончій у місцевості
біжить


так Бог
спасає…
І — Богом дорожить…


Як Сонце Правди —
туман, що дуже людський,
розвіває!!
слуга, що Божий, весь туман
із сонцем разом —
та й
порозвіває!


Всі, крім дітей.
Пообминають  акуратно. —
Всі калюжі.
А нам — те й дай!!
З води рости — в священність мужа!!
хочемо  дуже!!


Та на князівський дар —
і нам нема потреби…
зорі в калюжах ліпші
ліпше й високе
небо!!

01.02.2019,
після лісу