Останні промені, останні,
рожевим золотом хмарки.
У сірих сутінках зітхання,
та сподівання на кохання.
Мій незрівнянний, тільки ти...
Співає нічка колискову,
бажає коси розплести.
Твій дотик, ніби випадковий,
і ніжність слова загадкова.
Мій незрівнянний, тільки ти...
Ніч промайнула, мов година
і приховала всі сліди.
Проміння сонця крізь гардини,
в обіймах прожиті хвилини.
Мій незрівнянний, тільки ти...
Блакиттю неба день вітає,
кохання квітнуть пелюстки.
Воно нам душі зігріває,
відлунням у зеленім гаї:
"Мій незрівнянний, тільки ти"...
Мiй незрiвнянний, тiльки ти...
© Copyright: Ира Каменская, 2019
Свидетельство о публикации №119020204359
Свидетельство о публикации №119020204359
Рецензии
http://stihi.ru/2020/02/28/3381
С уважением
просто А.К.
Андрей Королёв 7 08.07.2020 16:23 • Заявить о нарушении
С уважением
просто А.К.
Андрей Королёв 7 08.07.2020 16:23 • Заявить о нарушении
На это произведение написано 7 рецензий, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.