Володимиро Висоцький Громадо, скiльки ж я не доспi

Володимиро Висоцький "Громадо, скільки ж я не доспівав, в кіно й на сцені ... " (Історія фільму "Місце зустрічі змінити не можна")

Громадо, скільки ж я не доспівав, в кіно й на сцені -
Бо нікому: в Парижі - жiнка, всi дружки - сидять.
I навіть Гліб Жеглов - хоч ботал трошечки по новій фені -
Дивак, бо не співав нічого поспіль вечорів десь п'ять.

Добре, що в залі немає
Ненашинських різних сортів,
Хто хоче отут на банкет вирушає
Без всяких собi паспортів.

Розповім про братиків -
Письменників, соратників,
Про людей душі такої,
Що не знайдеш в ватників.

Наше телебачення вимагало різко
Викинуть слова "сміття", "лягавий" або "мент",
Поміняти на мило шило, шило - на стамеску,
А злодів переінакшить в "чужий елемент".

Та сказали брат і брат:
"Нi! Ми усьо спасем.
Ми і крізь редакторат
Усе це пронесем".

У відповідь подільники,
Скинули халатики,
Надягали всi тільники,
А поверх - бушлатики.

Про братiв-розбійників у Шиллера читали,
Про Лаутензака написав Ліон,
А про Серапіонових гортали Колі, Валі ...
Де ж роман про Вайнерiв? Їх - два лиш на мільйон!

Прочитавши медіа,
Сказали кореша:
"Еру милосердiя"
Можна й в США ".

З них художник Шкатніков
Написав би латників.
Ми ж в їх особі втрачаємо
Класних медвежатникiв.

© Володимир Туленко. Переклад 2019

*****
Владимир Высоцкий "Граждане, ах, сколько ж я не пел, но не от лени..." (История фильма "Место встречи изменить нельзя")

Граждане, ах, сколько ж я не пел, но не от лени —
Некому: жена — в Париже, все дружки — сидят.
Даже Глеб Жеглов — хоть ботал чуть по новой фене —
Ничего не спел, чудак, пять вечеров подряд.

Хорошо, что в зале нет
Ненаших всех сортов,
Здесь — кто хочет на банкет
Без всяких паспортов.

Расскажу про братиков —
Писателей, соратников,
Про людей такой души,
Что не сыщешь ватников.

Наше телевидение требовало резко
Выбросить слова "легавый", "мусор" или "мент",
Поменять на мыло шило, шило — на стамеску,
А ворьё переиначить в "чуждый элемент".

Но сказали брат и брат:
"Не! Мы усё спасём.
Мы и сквозь редакторат
Всё это пронесём".

Так в ответ подельники,
Скиданув халатики,
Надевали тельники,
А поверх — бушлатики.

Про братьёв-разбойников у Шиллера читали,
Про Лаутензаков написал уже Лион,
Про Серапионовых листали Коли, Вали...
Где ж роман про Вайнеров? Их — два на миллион!

Проявив усердие,
Сказали кореша:
""Эру милосердия"
Можно даже в США".

С них художник Шкатников
Написал бы латников.
Мы же в их лице теряем
Классных медвежатников.

1980