Зустрiч...

Небо щедро срібло розсипало,
За вікном летів пухнастий сніг.
Доля з болем радість дарувала,
Щастя вже просилось на поріг.

 І коли знеможено й безсило,
Опираючись на таткове плече.
Ми з тобою, донечко, зустрілись,
Зрозуміли:”Ти -  понад усе.”

Ти була, як незбагненне диво,
чмокаючи ніжно уві сні,
Я була тоді така щаслива,
пальчиків торкаючись твоїх.

Ти довгоочікувана радість.
Ніжність, що не вимірять сповна,
Може тебе Сніжкою назвати?
Бо твоя Хрещена – то Зима.

Замітала віхола доріжки,
 Вечір дивувався за вікном,
Цілувала я маленькі ніжки,
Зігріваючи  своїм теплом.

Так заведено на нашім білім світі,
Де любов ступає на поріг,
В домі тім народжуються дітки.
Там добро живе,  і радість, й сміх.


Рецензии