Минають сутінки зірками на дорозі,
Відблискуючи ожеледь з під ніг.
Ідуть похмурі, леметять в тривозі,
Зі страхами люди марячи поріг.
Щоб завітати до своєї хати,
Не впасти сковзаючись на тутешній лід.
Огорнуті в прості зимові шати,
Жадаючи про свіжий, білий сніг.
Крокують мовчки а не то зітхають,
Піддержують за барки прохідних.
Що котрі впали,шуби протряхають,
Тамуя подих і докори злих.
Не дивлячись навкруги,нетямущі,
Життям забиті маячних днів.
А з неба дивиться срібляста в барвах сутінь,
І виграває в промені вогнів.
Машини мчать шалені по дорозі,
Вихляючи, здригаючись в ямах.
Повинна в цьому ожеледь в тривозі,
Життя буденне і за нього жах.
Слизота
© Copyright: Алевтина Скорая, 2019
Свидетельство о публикации №119013010005
Свидетельство о публикации №119013010005
Рецензии