*****************************************
Ми сьогодні удвох пили місячне сяйво,
Листям клен шелестів – заколихував ніч.
І здавалось над нами не зоряне майво –
То світилась любов міріадами свіч.
Ти горнулася ніжно до мене й вустами
Шепотіла замріяно щось з моїх пліч,
І, зриваючись, зорі своїми хвостами
Відганяли від мрій наших дух протиріч.
А село у своєму звичайному ритмі
Доглядало свій сон, наче рідне дитя,
Тільки нам не до сну було в тім алгоритмі
І сплетінні взаємного серцебиття…
Цілував я тебе аж до самого рання,
В руси коси твої місяць роси вплітав,
І співав соловейко про наше кохання,
І зі святом любові нас щиро вітав...
27.08.2019
******************************************
С. Н.
Як живеться тобі, милий брате,
У далекій чужій стороні,
Сьогодення твоє чим багате,
На якій воно грає струні?
Чи не сниться тобі наша хата,
Кущ троянди під нашим вікном?
В нього була закохана мати,
А сьогодні – заріс бур'яном.
Вже піднявся увись над парканом,
Твій тернослив розрісся, змужнів,
Оповитий бузковим дурманом,
Недоглянутий цвіт спорожнів.
Шелестять листям яблуні в сумі,
Чиюсь долю колишуть хистку.
Та комусь вишні знову в задумі,
Рясно квітнуть в своїм закутку...
Знаю, боляче дійсність сприйняти,
Та така, видно, воля Творця...
Як же хочеться просто обняти
І зігріти друг другу серця....
25.08.2019
********************************
С.Н.
Як же я ненавиджу ті вуса –
Взяв би їх і спалив у вісні.
Мозок сверлить зухвала спокуса,
Та щось зв'язує руки мені.
Чи повстала моя підсвідомість,
Чи дитинства пробились вогні,
Очі вперлися в ту "нерухомість" –
З серця в серце летять позивні.
Ну раз так, то нехай вже і буде
Ця срібляста щетина лиця.
Мій супротив вночі позабуде
Чуже-рідне творіння Митця...
25.08.2019
*********************************
Ой, чия то засмучена осінь
Розсипає у трави свій щем,
І печаль у чиєму покосі,
Розворушена плаче дощем?
Кого мати старенька чекає
У своєму нехитрім вбранні,
І в самотності віру плекає,
Що синочок прийде ще з війни.
Не загинув же - зник в невідомість,
Може десь у степах заблукав
Чи прибився до когось й натомість
Свою долю в краю тім спіткав.
Може завтра приїде надвечір,
А ще краще, якщо - не один,
І обійме знов ніжно за плечі -
І розтане біль хворих судин...
Чом же стогнеш ти, вітер-приблуда,
І кидаєшся листям в вікно,
Не чіпай материнського чуда,
Поки спить похоронне сукно...
Ой, чия то засмучена осінь
Розсипає у трави свій щем,
І печаль у чиєму покосі,
Розворушена плаче дощем?
26.08.2019
**************************************
Ми сьогодні удвох пили місячне сяйво,
Листям клен шелестів – заколихував ніч.
І здавалось над нами не зоряне майво –
То світилась любов міріадами свіч.
Ти горнулася ніжно до мене й вустами
Шепотіла своє щось замріяно з пліч,
І, зриваючись, зорі своїми хвостами
Відганяли від мрій наших дух протиріч.
А село у своєму звичайному ритмі
Доглядало свій сон, наче рідне дитя,
Тільки нам не до сну було в тім алгоритмі
І сплетінні взаємного серцебиття…
Цілував я тебе аж до самого рання,
В руси коси твої місяць роси вплітав,
І співав соловейко про наше кохання,
І зі святом любові нас щиро вітав...
27.08.2019
************************************
Я сьогодні з онуком зостався -
Чи здається то лише мені:
Ледь живий до дивана добрався,
Це ж так треба зустріть вихідні.
Ким я тільки не був в того "ката",
Так мене спиногриз цей дістав,
Аж притихла здивована хата,
Як співав, танцював і читав.
Та йому було цього замало -
Спотикались о погляд слова,
Це дворічне створіння всмоктало
В одну мить, хто з нас двох голова.
То й прийшлося іти геть з кімнати
І подвір'я досліджувать вдвох,
Починали, як браві юннати,
Закінчили походом у льох...
Не чекав у житті так ніколи,
Коли прийдуть до дому батьки...
До безтями щасливий і кволий
Ледь плентався до себе крадьки...
28.09.2019
************************************
Проливається ніжним узором
Прохолода у ніч вітрову,
Перше листя невинним докором
З горобини злітає в траву.
Шелестить, мов загублений шепіт
Сторінок недочитаних книг,
Доторкнувся душі його трепіт
Таємничим сплетінням інтриг.
Час в своєму нестримному русі
Розпочав свій осінній відлік.
Вже в ставочок в новім капелюсі
Ранок сизою млою потік.
Доторкнувся промінчиком сонця
До маківки палаючих грон,
І в пів неба до самого донця
Забринів золотий камертон...
31.08.2019
*********************************
Приготуй мені чашечку кави
І присядемо в нашім дворі.
Вже горять куполи златоглаві
У вечірньому сяйві зорі.
Вже добігло до фінішу літо,
Відспівали в садку солов'ї,
І троянд чарівні первоцвіти
Таємниці розкрили свої.
Осінь щедро із диво-крамниці
Золоті червінці роздає,
І в високі небесні дзвіниці
Журавлине "курли" сумно б'є...
Ще допоки зима не хурделить
І в душі поки літо цвіте,
Килими свої нічка ще стелить
І в серцях зігріває святе.
Дослухаймось, кохана, до виші,
В ній ще струмлять літа молоді,
І в вечірній сьогоднішній тиші
Ще летять наші коні гніді...
01.09.2019
*************************************
Як живеш, моє рідне село,
В мальовничім пісенному краї?
Пожовтіло вже літнє зело
І пташині смутнішають граї.
Над хатинами перший димок
У вечірню імлу протікає,
І в садах лист пожухлий промок
І за вітром у даль не тікає.
Умивається ранок в росі,
І зоря в небосхил присідає.
Скільки років все в тій же красі
Клен з докором мій сон доглядає.
Так вже сталось в моєму житті -
Доля вибрала дальню дорогу...
Та чомусь у своєму бутті
Все шукаю в тобі я підмогу...
02.09.2019
**************************************
Як живеш, моє рідне село,
В мальовничім пісенному краї?
Пожовтіло вже літнє зело
І пташині смутнішають граї.
Над хатинами перший димок
У вечірню імлу протікає,
І в садах лист пожухлий промок
І за вітром у даль не тікає.
Умивається ранок в росі,
І зоря в небосхил присідає.
Скільки років все в тій же красі
Клен з докором мій сон доглядає.
Так вже сталось в моєму житті -
Доля вибрала дальню дорогу...
Та чомусь у своєму бутті
Все шукаю в тобі я підмогу...
02.09.2019
**********************************
Як живеш, моє рідне село,
В мальовничім пісенному краї?
Пожовтіло вже літнє зело
І пташині смутнішають граї.
Над хатинами перший димок
У вечірню імлу протікає,
І в садах лист пожухлий промок
І за вітром у даль не тікає.
Умивається ранок в росі,
І зоря в небосхил присідає.
Скільки років все в тій же красі
Клен з докором мій сон доглядає.
Так вже сталось в моєму житті –
Доля вибрала дальню дорогу...
Та чомусь у своєму бутті
Все шукаю в тобі я підмогу...
02.09.2019
**********************************
Онук сьогодні малював –
Пів банки фарби спорожніло,
Допоки хвильку задрімав,
У спальні все позеленіло.
Прокинувсь, з жахом угледів
Свого малого Чебурашку,
Скажу відверто: не зрадів –
Як цю відмити замарашку?
Дитячий одяг зразу – в льох!
І три години до безтями
Обої клеїли утрьох,
Бо й кіт мурмузився між нами...
І як тут вірити, що Бог
Онука дав для втіхи...
Чомусь здається, що нам вдвох
Задасть ще бабця на горіхи...
04.09.2019
***********************************
Початок осені і літа тіні
Змішалися мереживом в траві,
Відсвічують росою в павутинні
Прожовклі капіляри на листві.
У легкий подих вранішнього вітру
Сідає прохолода у дворі,
В пів неба вимальовує палітру
Серпанкове обрамлення зорі.
І чиста височінь хмарки блудливі
В натхненні тиші золотом пряде,
І день в пісні пташині соромливі
Стежиною цнотливою іде.
Ще сплять холодні заметілі,
І ніч своїм безсонням не реве,
Ще в глянці яблука доспілі
І літо в човнику до осені пливе...
05.09.2019
*********************************
Я відчуваю музику весни...
В своєму потаємнім диві
Струмками проливаються у сни
Її мелодії чутливі.
Чи в різнотрав'ї літньої пори,
Чи то в осіннім листопаді
Чарівні сестри – ноти-кольори
Відтінки п'ють в річковій гладі.
Я відчуваю подихи весни
У щемнім шепоті тополі,
І в зелені смолистої сосни,
І в пісні жайворонка в полі.
Чи не тому, закохана в красу,
Душа невимовно радіє,
Що в ній в світанки трепетно несу
Любов, і віру, і надію...
06.09.2019
********************************
Завтра наступить завтра,
Година ще є у нас.
Повторюю свої мантри,
Спливає невпинно час.
Холодна стіна тримає
Чужу невблаганну тінь,
Слова мої не сприймає
Руїна її хотінь.
Поринути у минуле,
Блукати в нім день і ніч?
Що згасло і проминуло –
В огарках зотлілих свіч.
Та пам'ять не відпускає,
Вчорашнє ще не сплива,
І серце не попускає
Натягнута тятива...
07.09.2019
*****************************
На останньому колі життя
Все частіш розпрямляємо груди,
І в своє спішимо укриття,
Ледь торкнувшись чиєїсь облуди.
І в сучасному ритмі буття,
Зустрічаючи погляд ”чинуші”,
Не чекаємо в нім співчуття –
На замок закриваємо душі.
Уночі у безсонні своїм
Летимо у минуле птахами –
Щось нас кличе болюче у нім,
І тримає своїми гріхами.
У світанкових зарослях дум
Прокидаємось важко й натужно,
Вгамувавши надією сум,
У спіралі впрягаємось пружно.
І сум’яттям своїм горимо,
В коло входячи знову завзято,
Новий день у собі творимо,
Обернувши буденність на свято.
07.09.2019
***********************************
Боїться вересень спізнитись –
Вже соловейко не співа,
Не встигли яблука налитись,
А місяць з неба їх зрива.
Вже перше листя полохливе
Малюють в золото сади,
У різнотрав'я колихливе
Сховались літечка сліди.
Вмостилась кішка на порозі
І день осінній вимива...
Горить калина при дорозі,
Пташок до себе зазива.
І хмарки в небі посіріли,
Ввібравши втому й сум землі,
В горит сховавши свої стріли,
Пливуть в туманні киселі...
07.09.2019
********************************
Ми свої пам'ятаєм образи
І усіх, хто ламав нам хребет.
Це сьогодні вони – ''богомази''
На шаблі вознесли етикет.
Ще учора про нього мовчали
І топтали ногами закон,
І щоб в натовпі ми не кричали,
Нас, як скот, заганяли в загон.
І кидали в свої каземати,
І до скронь приставляли наган –
Їм хотілось усіх катувати,
Хто не вхожий був в їх балаган...
А сьогодні вже всі – ''богомази'',
І борці за свободу та честь,
Тільки душі безчестям замазав,
Не відмитись до других пришесть.
Не відгавкатись їм, як вовчиці –
Залишилось лише тільки вить,
Їх би всіх на довічне – в темниці
За державний рахунок пожить...
Ми свої пам'ятаєм образи,
І роки наших втрачених мрій,
Вже й ''нові'' обіцяють нам стрази –
Не лишили б останніх надій...
Будьмо пильні в своїм повсякденні,
І не даймо прогавити час,
Щоби знову в роки хтось злиденні
Не загнав і країну, і нас...
08.09.2019
**************************************
Був день, як день – на всі несхожий,
І ніч – вся в променях вогнів,
І я – попутчик, чи прохожий –
До тебе йшов зі своїх снів.
Чи то всміхались мені люди,
Чи просто був звичайний збіг –
Птахи співали звідусюди
На перехресті тих доріг.
В тобі світилося кохання,
В очах палав любові світ –
І в мить розтанули вагання,
Які вагання в двадцять літ?..
І попри сором пересуди
Ми йшли на батьківський поріг,
Любов'ю повнилися груди,
Всміхався долі оберіг...
Промінням першим ліг в долоні
Щасливий ранок у вікні...
А я здивований тру скроні –
Невже приснилось це мені?..
08.09.2019
************************************
На липовій алеї вечір сів
І почесав боки об листя,
І вітерець по-дружньому підсів,
Знайшовши в ній своє обійстя.
Принишкли в парку солов'ї –
Там осінь кружиться мрійливо,
І розсипає сутінки свої,
І в листя золото грайливо.
І день вже уповільнює ходу,
І світ запалює у вікнах.
Чекає вечір нічку молоду
В легких сріблястих павутинках...
08.09.2019
**********************************
Чиясь мить залишила сліди
І у квіти вазонів убралась,
В обеліску чи знаку біди
При дорозі навіки зосталась.
І з докором вдивляється в нас,
Крізь каміння протягує руки,
Повернути так хоче свій час
І змінити цю вічність розлуки.
Та життя невблаганне в своїм
Незворотному плинному бігу,
В даль спішить, розганяючи стрім,
Залишивши дощу мить і снігу.
10.09.2019
**********************************8
Я тобі не кажу ані слова,
Ані слова не кажеш мені –
У багрянець вдяглася діброва
І калина немов у вогні.
Стоїмо на галявині лісу
І вдивляємось в осені дар,
Крізь соснову зелену завісу
Проглядає з небес золотар.
Розсипає свої поцілунки
З золотої торбини скарбів,
Дивовижні свої візерунки
Заплітає у тишу дубів.
І лягають у кошик твій грона,
Мов намисто в дівочі літа,
І в душі потаємнії схрони
Осінь ніжність свою запліта.
Я тобі не кажу ані слова,
Ані слова не кажеш мені...
Надихає любов'ю діброва –
У серцях калинові вогні.
11.09.2019
***********************************
Прохолодою ранок вітає
Осінь в буднях сільського життя,
Позолоту у літо вплітає,
Наряджає в своє вишиття.
І сріблястою хвилею в лузі
Ніч розтанула, наче чийсь сон,
І на зміну примарних ілюзій
В небі сонечко всілось на трон.
В палісадниках свіжі й рум'яні
Умиваються айстри в росі,
А в садах вже достиглі й духмяні
Виснуть яблука й груші в красі.
Вже у вирій летять дикі гуси
І, прощаючись, в небі кричать...
Вийде нічка, застелить обруси,
Місяць з зорями буде вінчать...
І в замріяні далі безмежні
Знов злетять над селом чиїсь сни...
Як люблю я ці чари бентежні,
Що приходять лише восени...
15.09.2019
***************************************
Я сьогодні до п'яна уп'юся
Чудодійних серпневих натхнень,
І струмочком у сон твій проллюся,
Як зоря проливається в день.
Знаю, будеш ти в нашім садочку,
Як колись – у святковім вбранні,
На руках колихаючи дочку,
Усміхатися щиро мені.
Підійду і шепну тихо-тихо
Щось про наше щасливе життя,
А в душі спопеляючий вихор
Пломенітиме у почуття.
Я сьогодні до п'яна уп'юся
Чудодійних серпневих натхнень
І коханням у сон твій проллюся,
Як життя проливається в день...
16.09.2019
*********************************
Це не моя провина,
Не мій щемлячий біль –
Осіння хуртовина
Нічний змітає хміль.
Присіла в річку млисту
Печаль прийдешніх днів.
В надриві падолисту
Змішались сум і гнів.
Калиновим намистом
Розсипалась в траві,
Шумить вином ігристим
Печаль в моїй крові.
І гасить ніч надії,
Немов дитячий сміх,
Неначе лицедії
У душу сиплють сніг.
В омріяні стежини
Зірвався зорепад...
На пелюстках жоржини
Присів мій листопад...
13.10.2019
**************************************
Ти пам'ятаєш, як ожину
Шукали в лісі цілий день,
На ту саму одну стежину
Все потрапляли без натхнень.
Чи то нам розуму забракло,
Чи інші були відчуття –
Під спів пташок трава розм'якла,
Відчувши наші почуття.
Щось шепотіла ти крізь шепіт,
Підперших небеса дубів,
А я із губ палкий пив трепіт,
Аж світ навколишній рябів.
Зімкнувшись кронами над нами,
Дерева тишу стерегли,
І ми щасливі до безтями
В проміння сонячне пливли...
24.08.2019
************************************
Щось змінилося в руслі подій,
Наче хтось знов таємно чаклує –
Чи добродій, чи холод-злодій
У неспокій мій тихо крокує.
Вже ростуть у дворах, мов гриби,
Сінокосів духмяні копиці,
Місяць повнить небесні скарби,
Упиваючись сріблом криниці.
І світанки в серпанковій млі
У рясних умиваються росах,
Свіжозорані рани землі
Заплітають сум в вербових косах.
Вже чіпляють старенькі дахи
Легковісні хмаринки-вітрила,
І збираються в стаї птахи –
Ластів'ята випробують крила...
Якось боляче стало мені –
У садочку сорока стрекоче...
Серпень в кошик збира теплі дні,
Осінь в хвіртку вночі вже стукоче.
Щось змінилося в руслі подій,
Наче хтось знов таємно чаклує –
Чи добродій, чи холод-злодій
У неспокій мій тихо крокує....
24.08.2019
*********************************
Я вдивляюся в очі твої
І неначе читаю в них повість –
Ще співають весну солов'ї
В неповторну твою загадковість.
Ще клекоче омріяна даль
У твоїм повсякденному русі,
І буянить уяву мигдаль
У солодкій приємній спокусі.
Дні і ночі пливуть у роки
І мережки плетуть кольорові,
Ще бадьорий рум'янець щоки
Упивається соком любові.
Ще крадеться підступлива мить,
Спопеляючи серце бажанням,
І нестримно твій погляд п'янить,
Огортаючи душу коханням...
23.08.2019
*************************************
Розлилась неба синь у ставочок,
Де купаються гусі в теплі,
І збирає в серпневий візочок
Літо всі подарунки землі.
Перші подихи осені вранці
Відчувають на собі кущі,
І в садах в яблуневі рум'янці
Вже плетуть свої ниті плющі.
Вітерець все частіш присідає
У ранковий сріблястий туман,
Наче в нім щось своє розглядає
В круговерті грайливих оман.
День в своєму нестримному русі
Поспішає у справах своїх...
Ще в ставочку купаються гусі,
Ще лунає пташиний їх сміх...
22.08.2019
********************************
Скажи, чи є моя вина,
У тім, що в ніч ти закохався,
Упився тишею сповна,
Мене в садочку не діждався.
Оглянув зорі в вишині,
Приліг у хмарку відпочити,
Холодним променем мені
Забув стежину освітити.
Нехай тобі, як і мені,
Буває інколи самотньо,
Давай удвох в однім човні
Плисти у часі незворотньо.
І восени, чи навесні
Він нічку темну розгойдає,
Розсипле зоряні вогні –
Хтось добрим словом нас згадає...
19.08.2019
*********************************
Мій любий брате, скільки можна
У колі друзів за столом
Знов вихвалятися безбожно,
Вносити в істину розлом.
Не маю я нічого проти –
Навішуй іншим ті понти,
Що подолавши мій супротив,
Явився світу першим ти.
Та тільки є одне питання:
Ті пів години, що чекав,
Чом замість щирого вітання
Ти в породільні так волав?
Чи не тому, що я в утробі
Тобі по носу надавав,
Щоб ти затямив в своїм лобі –
За мене старшим не вдавав...
18.08.2019
***********************************
І знов мені чогось не спиться...
Чи пам'ять спомином струмить,
Чи то минуле, мов Жар-птиця,
До мене знову в сон спішить.
Думками лину в дивні далі,
А в серці туга і печаль –
Розсипав в кущики конвалій
Свої мелодії скрипаль.
А сад вишневий колисає
Новонароджену росу,
Зоря над ними випасає
Небес замріяну красу.
Ранкова свіжість огортає
Духмяним подихом бузка,
І світ казковий заплітає
У сон дитячого візка...
І знов мені чогось не спиться...
Забуті дні в душі сурмлять –
Дитинство спогадом гніздиться,
Пісні матусині струмлять...
17.08.2019
*********************************
Чи є вина в сліпій любові,
В нестримнім потягу страстей?
Ми всі однакові по крові
У колі обраних гостей.
Чи є різниця в тім, що долі
До жалю нашого глухі -
Чи то миттєво, чи поволі
Нас спопеляють за гріхи.
Дивує світ нас щогодини
І щогодини тане в світ,
Не заглянуть в вчорашні днини,
Не повернуть вже згаслих літ.
Живемо згадками, думками,
Минуле листям шарудить,
Безсоння тонкими нитками
Печаллю тихою рядить.
І шепіт ночі нависає
Холодним променем вогнів,
Німу безмежність колихає
Пуста невизначеність днів.
Чи є вина в сліпій любові
До цього стримного життя,
Шляхи долаючи тернові,
У ній вбачаючи вкриття...
12.08.2019
************************************
Знову небо серпневе у хмарах,
За селом, мов у бубен, хтось б'є.
І миттєвість, освітлена в марах,
В свої спалахи вулиці в 'є.
Осокори маківками тають
В прохолодній вечірній імлі,
І жоржини в саду одцвітають -
Пелюстки вже лежать на землі.
Янтарем наливаються грона -
Виноград набирає красу,
І сусідня розкидиста крона
Заплітає із яблук косу.
Чи то літо втомилось у спеці,
Подих осені вже поспіша…
В присадибній зеленій фортеці
Смутком легким п'яніє душа.
11.08.2019
************************************
Завітала знов осінь у гості,
Прохолоду вдихнула у ніч
І у вишиту золотом постіль
Уляглась, втому скинувши з пліч.
Вітерець, притулившись до тину,
Колискову тихенько співа,
Причесавши сріблясту чуприну,
Місяць зорі над ним засіва.
А десь поруч над зораним полем
Вже летять журавлі-курлачі
І, прощаючись, з сумом і болем
Віддають нам від літа ключі....
05.08.2019
*****************************************
Ніч вдяглася в тоненький серпанок,
Простелилась вуаллю в садку,
Поспішаючи в зоряний ранок,
Сипле роси в траву нашвидку.
Вітерець примостився на ґанку,
Відпочить на хвилинку приліг.
Лист пожухлий, втомившись у танку,
На порозі знайшов свій нічліг.
Спить село... В небесах ні хмаринки –
Лише зорі яскраві горять.
В калинові червоні перлинки
Вже осінні мотиви струмлять...
04.08.2019
************************************
Ти щаслива – спіймала Жар-птицю,
В сьогоденні твоєму весна,
В позолоту вдягає зірницю
І п'янить вечори без вина.
Стали яв'ю готелі і бари,
І піски закордонних морів,
Замість наших алей і бульварів,
І сільських мальовничих дворів.
Ти щаслива в фальшивому світі,
Де усе має свою ціну,
Де зів'ялий бутон серед квітів,
Обривають, мов в серці струну.
Красотою ти збуджуєш блуднів
У полоні свого маяття,
І осліплена розкішшю буднів,
Всім свої продаєш почуття.
Та чи довго у клітці Жар-птиця
Зігріватиме долю твою,
Навіть в золото вбрана в'язниця
Не замінить свободи в гаю...
І якою ціною розплата
Стане в тому твоєму житті,
Де проста і уквітчана хата
Спопелить душу у забутті ...
03.08.2018
*********************************
На листок паперовий лягає
Непідкупність моїх почуттів,
І непройдених далей сягає
Щирість намірів і відчуттів.
Тиша ночі думки надихає
І сповільнює стрими життя,
То в минулі роки завертає,
То осмислює ритми буття.
І за всім тим в вікні споглядає,
Місяць в небі, немовби суддя,
В свої кошики дні розкладає
І приводить думки до ладдя....
03.08.2919
*********************************
Ти на мене давно не чекаєш
І не кличеш у мрії свої,
І троянди в садку не плекаєш –
Відспівали у них солов'ї.
У моєму світанку вже осінь
Розгубила наш радісний сміх,
Тихим смутком пролилась у просинь
І блукає в стежинах своїх .
Вже давно заросли перелази –
Поміж нами колючі кущі...
І троянди забули образи –
Змили їх прохолодні дощі. ..
03.08.2019
**************************************
Моє життя таке, як є,
Нічим від інших не різниться –
То ніч печаллю обів'є,
То радість з ранком порідниться.
То відлетять у забуття
Тривоги в тім протистоянні,
І в серці ніжні почуття
Розквітнуть ружами в зізнанні.
Всміхнеться доля і на мить
Блаженством душу обігріє,
І знов захочеться творить,
І йти назустріч своїй мрії.
Моє життя таке, як є,
В нім переплетені всі ниті.
І доля з них узори в'є
Коханням щирим оповиті...
02.08.2019
****************************
Догорає день синню у літі,
Чи вдягається ніч у сніги,
Чом минулим думки оповиті,
У майбутнім шукають снаги?
Час нестримно відлічує доля
І скорочує далі й шляхи,
Все частіше в ефір біополя
Ми влітаємо, наче птахи.
Ах думки мої, думи, тривоги,
Де поділись в ранковий ви час...
Уві сні залишились чертоги,
Розчинився у натовпі глас.
Новий день випромінює тишу,
Чи проспали зорю солов'ї?
У свою потаємную нішу
Відійшли всі печалі мої...
30.07.2019
*******************************
Літня ніч огортає мій сон,
Вітерець колискову гойдає.
Старий місяць усівся на трон
І отару свою доглядає.
І здалося, що десь заблукав,
Потонувши в дівочому співі,
І дорогу в минуле шукав
Серед днів – загадковому диві.
І згадалось мені в тій порі,
Як мою наречену вбирали
І музики в суднім дворі
Аж до півнів весільную грали…
01.08.2019
****************************************
Каштани в задумі... Мандрує літо
І виколисує дитячий сміх.
Присів в алеї вечір сумовито
І вітерець не дмухає в свій міх.
Шкільне подвір'я зовсім спорожніло,
До осені у тиші спочива.
Чомусь в душі знов болем защеміло –
То в пам'яті дитинство ожива...
Роки минають у турботах буднів,
Все глибше поринає наш той світ.
Та тільки в серці часу непідсудні
Знайомі посмішки крізь товщу літ.
29.07.2019
**************************
Так далеко від тебе
Ще ніколи не був.
На чужині від неба
Я бессоння набув.
Чи то зорі-комахи
Уночі мерехтять,
Чи думки, немов птахи,
В наш садочок летять.
Знаю, в ньому гуляє
Кольоровий твій сон,
До грудей притуляє
І бере у полон.
На квітучій стежині
Знов в обіймах горю,
Пелюстками жоржини
Осипаю зорю.
В поцілунку твоєму
В далі дивні пливу.
Мов вогнем Віфлеєму,
Я коханням живу.
Так далеко від тебе
Хай бессоння набув,
Та пізнав не від неба,
Що в тобі я здобув...
28.07.2019
**********************************
Я тобі намалюю світанок
Із пелюсток пахучих троянд,
І волошки зодягну в серпанок
У калиновім диві гірлянд.
Соловейко проснеться в садочку
І піснями в твоєму вікні
Заплете різнобарв’я віночку
У ранковім солодкому сні.
І весна у моєму коханні
Причепуриться і розцвіте,
Поцілунком в ранковім вітанні
Знов проллє незрадливе, святе…
27.07.2019
********************************
Знов тобі я пишу смс-ку
Із нічного експреса купе,
Без патетики і без гротеску
Повідомлення, може, й скупе.
"Я кохаю тебе" - і три крапки...
Гріють серце ці щирі слова.
Мов алмази в душі без огранки,
Промениться любов вікова.
Поїзд в ніч прорізає дорогу,
Полустанки гойдають вагон,
Заколихує місяць тривогу,
Тихі зорі впускає в мій сон...
А в твоїм телефоні до ранку
Повідомлення щире й скупе
Підніматиме щирості планку
Одкровення нічного купе...
27.07.2019
*****************************
Знов дощ насунувся раптово,
І вітер листям знов кружля.
Невже то осінь літу слово
Своє гонористе вставля?
Спішу під парасольку клена –
Не раз мене він виручав,
Коли малий я був, "зелений",
Думки таємні він вінчав.
Укрившись під навіс кудлатий,
Згадались давні мої сни,
Де в чомусь був я винуватий
За його вроду восени.
Та він давно забув обіду,
Зібравши листя у пучки,
Своєму другу і сусіду
Дарує знов нові стручки...
Вже дощ давно подавсь за хати,
Кудись і вітер слідом зник.
Шепоче щось мій друг кудлатий –
Надійний вірний захисник…
26.07.2019
********************************
Був день як день і ніч як ніч,
Десь поруч птаха кукувала.
За руки взявшись пліч-о-пліч,
Любов ти нашу загадала.
Роки на щастя раз-по-раз
Зозуля довго рахувала,
Немов давала нам наказ,
На двох кохання дарувала.
І зрозуміли ми в ту мить,
Що то і є щаслива доля...
І день, і ніч в серцях сурмить
Її освячена в нас воля...
Чи не тому крізь все життя
Так часто линемо в минуле,
Де в наші перші почуття
Назавше вдвох ми потонули...
26.07.2019
*****************************
В моем саду тебя уж нет...
В нем вишни в свои косы
Вплетают шепотом рассвет
И рассыпают в травы росы.
Проникновение души
И губ пьянящие услады
Давно расстаяли в тиши
Всеобжигающей прохлады.
Лишь роз колючие кусты,
Испив твою однажды нежность,
Хранят знакомые черты
И чувств извечную безгрешность...
26.07.2019
**********************************
Бувають дні, коли буденність
Зігріє прожиті літа,
В душі прокинеться натхненність,
Любов'ю серце привіта.
І мріям простір синьокий
Надасть о вранішній порі,
Де височінь, і тиша, й спокій
Колишуть промені зорі.
І в тім безмежнім небокраї
У сяйві сонячних думок
Ми розумієм, що в розмаї,
Вона і є життю струмок.
25.07.2019
*********************************
Досхочу день упивсь неба сині
І розніс по хатах свій дурман.
Вже зоря догоріла в калині
І серпанком скотилась в туман.
За вікном розплескала ніч тишу
У веселі тоненькі струмки.
Місяць зорі у небі колише,
Відпускає у мандри думки.
І злітають вони над дахами,
Розірвавши земні ланцюги,
Та в омріяні далі птахами
Прокладають свій шлях за луги...
23.07.2019
***************************
Можно спорить об этом
До каленых углей –
Каково быть поэтом
В времена рагулей?
В сердце болями бьётся
Века прошлого месть –
Нынче все продается,
Даже совесть и честь.
И бездушие душит,
Равнодушие злит –
Все основы разрушив,
Созидание спит.
Социальные сети
В душах клети сплели.
И вопросы все эти
Жгут свои фитили.
Как по минному полю
Мы идём день за днём
У свободы в неволе –
Пахнет новым огнем...
17.07.2017
*******************************
Прилетіла голубка до хати,
Задивилась в відкрите вікно.
Може вісточку шле моя мати –
Її поруч нема вже давно.
Навесні білим птахом злетіла
В невідомі далекі світи,
В палісаднику осиротіла
Перестала троянда цвісти.
Може то і не птаха вуркоче,
Наче просить віддати борги,
А питливі матусині очі
Оглядають усе навкруги...
І чомусь защемило у грудях,
Заструмив в серці спогадів біль –
Що ховалося довго на людях
Увірвалося враз звідусіль...
13.07.2019
********************************
Сховався мій дім у провулок,
Подалі від взорів людських.
Бува, мов розбуджений вулик,
Дитячий видзвонює сміх.
В асфальти заковане місто
Природній хова компроміс -
Калина вдягає намисто,
Сховавшись під грабів навіс.
І голуби на підвіконні
Воркують про щось, про своє.
Новий день розквітнув в вазоні
І промені сонячні п'є.
12.07.2019
********************************
Побійтесь Бога, не хуліте
Оті часи, оті роки,
Коли українство несите
Міцним здавалось навіки.
І незабутнє було сутнє,
Єднання щирі почуття,
І світла віра у майбутнє
Нас зігрівали все життя.
Та ось прийшли блаженні й ситі,
І вчать вже розуму, як жить,
Та їхній челяді і свиті
Всім вірнопідданно служить...
Та чи того усі ми варті
В своїй нескореній ході,
Щоб гнули нас в своїм азарті
Ці новоявлені вожді...
12.07.2019
************************************
Крізь камені пробилося життя
І тягнеться дротинкою до сонця.
Жага земного і небесного злиття
Вирує в нім від маківки до донця.
Під вітром гнеться, падає, тремтить,
Втрачає в спеку силу і принаду,
Та в боротьбі оцій за кожну мить
Красу знаходить і свою відраду...
Ось так і ми в своїм горнилі літ
Йдемо вперед у вірі і надії
І у падіннях починаєм зліт
На тім шляху до сонячної мрії...
04.07.2019
************************************
Немов незапрошені гості
Опівночі входять в мій дім,
Сідають з безсонням на постіль
У зорянім сяйві блідім.
То в шепоті листя всміхнуться
І квіти розсіять в сади,
То в плюскоті річки проллються,
Дитинства зустрівши сліди.
І тішаться тим, що незримі,
Міняють і настрій і грим –
Знайомі думки-пілігрими
Кружляють у танку своїм…
02.07.2019
************************************
Щось не так в наших мріях і діях,
Щось змінилось в буремності днів.
Заблукали в своїх ми надіях,
І серця спопелив наші гнів.
Щезла Армія, Віра та Мова –
На білбордах вже інші слова.
Хтось торочить, що зрада це, змова -
Прокремлівська ця влада нова…
Я не вірю: у явнім фальстарті
То зітліло брехливе й пусте
І на зміну старому на варті
Прокидається в душах святе.
Може я помиляюся в думці,
Та настав вже очищення час,
Щоб нові та «невдячні безумці»
Повели у майбутнє знов нас…
01.07.2019
******************************************
Я покинув свій край і родинну оселю,
Де співались мені колискові пісні.
Ви простіть мені, мамо, роки невеселі,
Що безсонням ввірвались до вас навесні.
Повертався додому, на жаль, не так часто
В призабуті далекі та милі часи…
Біле з чорним змішала дорога смугаста
У пізнанні стежин до любові й краси.
Знов на вулиці тій… Наче в іншому світі
Заблукав у своєму примарному сні –
Ні вікон, ні дверей – бур’яни соковиті,
Та деінде пригнічені квіти сумні.
І такий біль душі охопив враз знецька,
Мов обрубаний корінь мойого життя,
Там, де мрія родилась і зріла юнацька,
Світ дитинства назавше пішов в небуття…
30.06.2019
**********************************
Чи то осінь сумна безбожно,
Чи то щось обікрало сон,
На душі твоїй знов тривожно -
За вікном тає сірий тон.
Пригорнулась ніч до садочка,
І вже тихий підранок зблід,
А ти все, мов домашня квочка,
Щось буркочеш мені услід.
Заплітаються дні в віночок
І спішать в сивину роки,
Вже онуків росте синочок -
Вже щебечуть, немов струмки.
Завтра знову наступить завтра,
А допоки ще день не згас,
Знов і знов я шепочу мантри
Про кохання, що є у нас...
29.06.2019
**************************************
Цукор…
Бджола залетіла і сіла на стіл –
До цукру вивчає підходи.
Бере і мене під свій гострий приціл,
Своєї чека нагороди.
І чомусь тривога проснулася враз –
Чи з цукром хтось з нас несумісний.
Між нами короткий миттєвості час –
Неспинний і безкомпромісний.
Бджола залетіла – і вже її дім,
До нового місця звикає.
Супротив дозріє, та річ не у тім –
Сім'я її цукру чекає...
29.06.2019
****************************************
– Скажи мені, люба, чом очі твої
Сьогодні наповнені смутком?
– Вже осінь спішить у сади і гаї
І листя зривається жмутком.
–У ній стільки рис, притаманних життю,
Своїх кольорів і відтінків…
– А скільки печалі таїть ніч в злиттю
Вечірніх й досвітніх сутінків?
– Розступиться вранці твоя далечінь
І в серці загояться рани…
– Дощами заплаче моя височінь,
Заклубиться літо в тумани.
– Скажи мені, люба, невже так болить
Тобі позолочена осінь?
– В ній струнами серце тебе боронить,
Натхненням здіймаючись в просинь…
28.06.2019
************************************
М. Д.
Я тобі намалюю веселку в розмаї,
Заколишу печалі й тривоги твої,
Щоб мелодія літа струмила у краї,
У піснях засівали зорю солов’ї.
Намалюю світанки, росою омиті,
Волошкового неба дзвінку глибину,
Щоб в коханні своєму, єдинім на світі,
Не пізнала любов гіркоти полину.
Я тобі намалюю Карпатськії гори,
Щоби щастя у ньому міцніло й росло,
І злітала душа у блаженні простори,
І натхнення з небес в твоє серце зійшло.
28.06.2019
***********************************
Зачеплять-но хмарки тополі вночі –
Заплачуть сльозами у трави.
А тільки-но вітер віднайде ключі –
Спішать у ранкові заграви.
Чи щось загубили під синню небес,
Чи хочуть під сонцем зігрітись?
У вічному пошуку райських чудес
Бояться туманом розмитись…
І люди, як хмарки, в нікуди спішать,
І мріям думками радіють…
І пошепки з совістю часто грішать,
І душами мовчки твердіють…
28.06.2019
**********************************
Одягну на свята вишиванку
І піду у Шевченківський Гай.
І за львівською кавою в жбанку
Знов думками полину в свій край.
Там, де річка в тонесенькі нитки
За селом розплелась на лугу,
Де конвалії та маргаритки
Мрій моїх утоляють жагу.
Там дитинство моє ще гуляє
Під гармонію світлих пісень,
Доля коней своїх ще сідлає,
У Всевишнім призначений день.
І в глибинах Чумацького шляху
Мою першу любов ніч плека,
Над оманом заносячи плаху,
Жити в совісті в снах заклика …
Прийде вечір – зніму вишиванку,
Пригублю у садочку вина…
Аж до самого синього ранку
Ніч доп’ю за кохання до дна.
27.06.2019
************************************
Роз’єднала з дитинства нас доля
І закинула в різні світи.
Мов нащадки перекотиполя,
Ми йдемо до своєї мети.
Загубилися в пам’яті дати
І в дитинство забулись стежки.
Сиротіють покинуті хати,
У лугах не маячать стіжки.
Тільки серце рокам протидіє
І десь там, у глибинах душі,
Ще жевріє незгасла надія,
Що чекають на нас в тій глуші.
Ті, для кого з роками рідніші
І в житті надійніші за всіх,
Хто в очах серед повної тиші
Зрозуміє і сльози, і сміх…
Вже давно я живу без ілюзій,
Перед кожним постати не гріх…
Запросіть мене знову у друзі
В соціальних мережах своїх.
26.06.2019
**************************************
У самотнім холодному світі
В мерехтінні небесних вогнів
Загубилися дні, оповиті
Різнобарв’ям зкуйовдженних снів.
.
І роки спресувалися в стіни –
Не зламати їх, не обійти.
Пережите вдяглося у тіні
І несе поруч наші гріхи.
І від них нікуди не подітись –
Хоч ти плач, хоч кричи-не кричи,
Нам з минулим ніяк не зустрітись,
Не знайти вже від нього ключі…
Чи не тому душа в клітці б’ється,
І шукає в жалю укриття…
В піднебесся омріяне рветься
Оновитись в потоці життя…
25.06.2019
**********************************
У самотнім холодному світі
В мерехтінні небесних вогнів
Загубилися дні, оповиті
Різнобарв’ям зкуйовдженних снів.
.
І роки спресувалися в стіни –
Не зламати їх, не обійти.
Пережите вдяглося у тіні
І несе поруч наші гріхи.
І від них нікуди не подітись –
Хоч ти плач, хоч кричи-не кричи,
Нам з минулим ніяк не зустрітись,
Не знайти вже від нього ключі…
Чи не тому душа в клітці б’ється,
І шукає в жалю укриття…
В піднебесся омріяне рветься
Оновитись в потоці життя…
25.06.2019
*****************************************
Не перестану дивуватись красоті
Ранкового пробудження природи,
Коли зоря в своїй чарівній наготі
Ступа у дивовижні хороводи.
Коли уп’ється прохолодою ріки
І досхочу зігріється у літі,
В лугах простелить кольорові рушники
І забринить росою в первоцвіті.
Чи посміхнеться, мов веселий пастушок,
Грайливо промінь сонечка плекає,
Чи розіллється співами пташок
У первозданнім синім небокраї.
Не перестану цінувати кожну мить,
Що із любові в серці проростає,
І у душі натхненням защемить
У далині від батьківського краю…
23.06.2019
***************************************
У той час, коли місяць проснеться
І покотиться в мандри між зір,
Коник струн своїх ніжно торкнеться,
Колискову проллє в кожен двір.
Вітерець схаменеться й спросоння
В трави срібло в садочку сипне,
І присяде нечутно в осоння,
Про своє щось на вухо шепне.
Сколихне тишу крилами птаха,
Де поранок в долині поблід,
І туман, мов кудлатий невдаха,
Свій залишить невидимий слід.
А в долині десь швидкісний потяг
Знов морзянку свою відіб; є.
І, немов освіжаючий протяг,
Ніч у тиші свій спокій доп; є…
**************************************
В часописі Вічності віра й надія
Сплелись воєдино і йдуть крізь життя.
Їх доля веде у нездійснені мрії
Крізь сумнів і розпач земного буття.
І в тому невпинному потягу прагнень
Впадають в обійми пустої трухи.
В полоні одвічних примхливих уявлень
Спокутують помилок наших гріхи.
Так дай же їм, доле, наснаги і волі,
Утримай здійснити над прірвою крок,
Любов; ю зціли всі печалі і болі,
Веди їх крізь терни до світлих зірок.
18.06.2019
***********************************
Було так завжди, є і буде:
Дощі відплачуть болі і жалі,
І світ печаль свою забуде –
В світанки увірвуться скрипалі.
Присяде вітер у садочку,
По світу нагулявшись, задріма.
І спів зупинить у струмочку
Миттєвостей незримая сурма.
І ніч, зодягнута у зорі,
І кришталево чиста синь небес
В своїм одвічному дозорі
Проллються в трави барвами чудес…
Чи не тому з роками все гостріше
Здається день на зламі двох епох,
Що в душах все цінніше і миліше
Ті почуття, що ділимо на двох.
17.06.2019
****************************
Затуманились мріями очі,
Зорі з неба спадають в росу.
Таємниці свої подих ночі
Заплітає в дівочу косу.
У долині світанок мережить,
Навкруги розсипа дивоцвіт.
Серце юне хвилює, бентежить,
Надихає весна увесь світ.
Вже садочок у білеє вбраний,
Запрягає коханню коня.
Чи зустрінеться милий, жаданий
На стежині квітучого дня…
Затуманились мріями очі,
Забриніли в душі почуття…
Час стрімкий зупинивсь на обочі –
То любов увірвалась в життя…
10.03.2019
*********************************
Не хвилюйся, у мене все добре,
Вже у грудях ніщо не болить.
Краще твоє серденько хоробре
Хай Всевишній від бід боронить.
Я, як я – нікуди не подінусь,
День за днем – то робота, то дім.
Вже й садочок від сплячки прокинувсь –
Надихаюся знову я в цім.
Може, в ньому моє одкровення
І душі непізнаного стрій…
Я спішу у своє сьогодення –
Ще багато нездійснених мрій.
Не хвилюйся за мене, кохана,
Ще міцні мої коні гніді,
А підступить тривога незнана –
Я тебе не залишу в біді.
26.02.2019
******************************
Я сперечаюсь сам з собою:
В кого від спокою ключі
І хто крутіший у двобої –
Чи я, чи сон мій уночі?
Я з ним борюсь не на татамі –
Під схлипи свічки на столі,
Зі слів складаю орігамі
В нічному зоряному тлі.
Зітхає полум’я у тиші
І час сповільнює свій біг…
Немов присів я на узвишші
Над даллю пройдених доріг.
То лину птахою над полем
У круговерті диводня,
То в пам'ять радістю чи болем
Впаде забутого зерня.
То, мов краплиною у морі,
На хвилях спінених думок,
Пливу в бурхливому просторі,
Шукаю мрії острівок.
А догорить свічі огарок,
Складу з безсонням мирову,
Зійду з своїх уявних хмарок
І в ліжко сон свій позову…
25.02.2019
******************************
Знов заплакала тиша вночі,
На вікно свої сльози зронила.
Навесні у дорозі ключі
Від небесних зірок загубила.
Проливається смуток у сон,
У далекі забуті стежини.
Щось нашіптує їй в унісон
Вітерець, налетівши з чужини.
У незнаній іду стороні,
До печалі нової звикаю.
А розступиться обрій мені –
Знов надію примхливу плекаю
І в минулому часі кудись
Запізнитись боюся в дорозі.
І злетіти не можу увись,
І прискорити кроки не в змозі.
Так до ранку і ходжу в вісні,
Мов хмаринка у небі блукаю
Чи шукаю любов навесні,
Чи минуле кохання гукаю….
21.02.2019
***********************************************
Ти можеш не чути, про мене не знати
В своєму буденному дні.
Мені не вернутись до рідної хати –
Згорів я в буремнім вогні.
Світанки весняні і літнії зорі
Стрічати не вийду вже в сад.
Лишився навічно в небеснім дозорі –
Дороги немає назад.
У спротиві тім я не встиг в повній мірі
Пізнати всю велич краси.
В душі залишився я щирий у вірі
В прийдешні найкращі часи.
За тебе, за себе, за рідну Вкраїну
Без жалю віддав все, що мав,
Щоб мову співучу мою солов’їну
Ніхто вже від нас не відняв…
20.02.2019
********************************
Вже ніч зодяглась у серпанок,
Туманом у лузі лягла.
Проснеться пташиний світанок,
Розбудить зорю край села.
Загляне промінчик в віконце,
Вчорашній загубиться сум.
Життя знов наповниться сонцем
І синню омріяних дум.
І знову полинуть у далі
Думок незбагненні світи,
Де щастя у білій вуалі
Роки надихає іти…
17.02.2019
*****************************
Я не маю мети відірватись
Від нестримного бігу життя,
Не боюся з вершини зірватись
І упасти в тенети буття.
Не стидаюсь в безсиллі зізнатись
І у тім, що в дорозі зітлів,
Не спішу в співчуттях заховатись
І розтанути в променях слів.
Тільки час не сховати в конверті,
Відігрівшись піснями в глуші,
Я відроджуюсь у круговерті
В невгамовній і юній душі.
І здіймаюсь з самої руїни,
Помилок вже засвоїв урок,
Залишивши на мить рідні стіни,
Знову лину в думках до зірок.
15.02.2019
*********************************
Якби я грати вмів на скрипці,
Я б світ казковий відтворив,
Де ще малечею в хатинці,
Відчув мелодії порив.
Якби мав хист до малювання,
Я б кольори такі знайшов,
Щоб у вечірні сподівання
Коханням ранок увійшов.
Якби мав голос теноровий,
Я в синь світанкову б злітав,
Мов соловейко гоноровий,
Твій сон піснями б розплітав…
Нехай не маю цих талантів –
Душа за ними не болить.
Ти замість всіх тих діамантів
Зі мною поруч кожну мить.
І чи малюю так, як вмію,
Чи буджу вранішні світи,
Все більше серцем розумію -
Яке то щастя, що є ти…
15.02.2019
*****************************
Поклич мене мила в садочок,
Де вишні коханням цвіли,
Сплітаючись зорі в віночок,
В замріяні далі вели.
Поклич в незабуті світанки,
В обійми кленових алей.
Спадуть листям сірі серпанки,
Від настіж розкритих дверей.
Поклич… Хоч дощем, снігопадом,
До тебе крізь роки прийду…
Я в тиші твоїй зорепадом
До серця з небес припаду.
12.02.2019
****************************
Я не кличу тебе, не чекаю,
Вороття у минуле нема,
До самотності знову звикаю,
На порозі стоїть вже зима.
Заглядає вночі у віконце,
Набивається в друзі сама,
Заплітає роки в волоконце,
Нитку пам’яті міцно трима.
Сперечатися з нею не стану,
Хай пряде собі долі сукно.
Я не дамся упасти в оману -
Я її приручив вже давно…
*****************************
Блукає весна серед ночі,
І тануть вчорашні сніги.
А вітер своє щось буркоче,
В саду нарізає круги.
Свіча на столі полихає,
І маревом тінь на стіні,
Мелодію тиші вдихає,
Натхнення дарує мені.
В душі така легкість і спокій,
Немов зупинилася мить.
І Всесвіт безмежно високий
У серці барвисто струмить.
І линуть думки у стежини,
В знайомі дитячі світи,
Де смак полуниці й ожини
Зціляє нас від суєти…
11.02.2019
****************************
М.Д.
Через роки розлуки,
Через самотність й біль
Візьми мене за руки,
Зігрій у заметіль…
Коханням я віддячу,
Незгоди всі стерплю
В дорозі не заплачу,
В біді не відступлю.
А згаснуть в небі синім,
Моїх пісень світи,
У співі солов’їнім
Мене впізнаєш ти...
10.02.2019
***********************************
Не дайте згаснуть першим почуттям,
Що спалахнули променем між вами.
Не оцінити розумом й життям
Того, що ми вбиваємо словами.
І не пізнати величі краси,
Не осягнути всі її глибини,
Якщо, замість криштальної роси,
Впиватися байдужістю рутини.
Воно крізь біль зневіри у глуші
Прийдешній світ плекає і радіє,
Коханням проростає у душі,
Зерням любові, віри і надії.
09.02.2019
****************************
Згортає ніч своє сукно,
І спочивати йде в закутки
І ранок загляда в вікно
Любов’ю голуба й голубки.
Повітря - свіжий оксамит.
Поміж дерев туман спадає.
Деінде з-під бетонних плит
Травички зелень проглядає.
Сміливці перші промінці
Крізь хмарки до землі пробились.
На склі росинки-камінці
Барвистим світлом засвітились.
І прокидається мій світ,
Сувої часу розгортає.
Життя бурхливий живоцвіт
Із дива ранку проростає…
08.02.2019
*********************************
Згасає світло. Сонна тиша.
Кімната, мов омріяне шатро.
На даху дощ шуршить, мов миша.
І марить ніч, закутана в хутро.
В душі так затишно і легко -
Даль відкриває обрії свої.
І крізь літа кудись далеко
Летять думок розірвані рої…
І ось село. Дитинство. Друзі…
Весна. Квітучий сад. І дощ рясний…
Зоря купається у лузі…
І голос чийсь тривожний і сумний…
І так пронизливо до болю
Ввірветься в ранок смуток цей -
І відгукнеться в шепоті тополі
Чиясь печаль закоханих очей…
Повір, я й сам не знаю точно:
Чи уві сні своїм, чи наяву
У ті краї, де світло й непорочно,
Чом знов і знов у спогадах пливу…
06.02.2019
*************************************
Місяць лютий давно вже не лютий,
Як колись у дитинстві було,
Де в замети й морози закутий,
Заметілями йшов у село.
Щось заслаб він з роками. І нині
Десь в дорозі своїй занеміг.
У сріблястий закутавшись іній,
Відпочити в садочку приліг.
У вісні затужив серед ночі,
До віконця мого прихиливсь.
І у тиші, мов в сльози дівочі,
У сніги дивним смутком проливсь.
На світанку прокинувся й знову
Одягнувся в святковий убір.
І в свою білосніжну обнову
Наряджає мій сад і мій двір…
04.02.2019
******************************
Мов блискавки дні промайнули,
Розтанули будні в імлі,
А пам’ять все кличе в минуле
До рідної серцю землі.
Веде у знайомі стежини,
Де верби віночком сплелись,
В садочках знайомі жоржини
І мальви, що пнуться увись.
В полоні раптового дійства
Пірнає в шкільний дивосвіт,
Блукає слідами дитинства
В миттєвому спалаху літ...
03.02.2019
******************************
Я так живу, як вчила мати,
Як батько завше наставляв.
Якщо хотів в житті щось мати,
Своїм трудом все заробляв.
Не гнався я за булавою,
Мені ціна їй – копійки.
В життя пірнав із головою,
Якщо і плив - то за буйки.
Я так живу. Всіх захищаю
Хто встиг зробити помилки
І тільки тих я не прощаю
Хто зрадив дружбу потайки.
Я так живу. В своїм куточку
Печалюся, радію та борюсь.
Чекаю в гості сина й дочку
І по ночам за них молюсь.
Я так живу. В моєму світі
Веселки поміж берегів,
І роси в променях софітів
В траві нескошених лугів.
02.02.2019
*************************************
Не залишай печаль на самоті -
Не дай піднятись над собою.
І мріям в повсякденній суєті
Не зраджуй в натовпі хвальбою.
Не задувай в душі вогонь добра -
Зігрій усіх, хто потребує.
Не розміняй на жменю серебра
Того, хто честю не торгує.
У серці дай коханню укриття,
Не дай упасти у тенети.
Яким би не було твоє життя,
Ціни його падіння й злети.
31.01.2019
***********************************
На мить кохання відійшло,
В чиюсь присіло вишиванку.
Свою стежину не знайшло,
Десь розчинилось у світанку.
Не знаю я, не скажеш ти
Куди поділись наші зорі?
Немов загублені світи
Стоять між нами у дозорі.
Не повернутись вже назад
Нам у замріяне те літо,
Де ніч всміхалась в зорепад
І день летів над цілим світом.
Чому ж в душі димлять мости
І серце спомини клубоче?
Таємний голос самоти
На вухо щось вночі шепоче…
31.01.2019
*******************************************
Плине час, мов весняний струмочок,
Днів минулих у вічність змива.
Заплітає роки у віночок,
Болі втрат у душі зажива.
Тільки пам'ять не хоче змиритись
З неминучим цім обертом днів,
Все частіше воліє укритись
І зігрітись під ковдрою снів.
Щоб зміцнивши у них свої сили,
Птахом знову здійнятись увись
І полинути за небосхили,
Де її час назавше спинивсь…
30.01.2019
******************************************
У правди істина одна й проста -
Вона із нею злита в одне ціле.
Із зерня колосочком пророста,
Дитям до світу горнеться несмілим.
У напівправди діточок нема,
Є пасинки - сліпі та язикаті
В очах у них - холодна пелена,
В словах клекочуть звуки біснуваті.
Є і неправда - ніс у все сує
Та кидає багнюку у світанок,
Бува, повітря істині псує,
Кусається і злиться наостанок…
Якщо із ними стрінетесь в житті,
Ви серед них отi дві розпізнайте.
Нехай собі стрекочуть в небутті -
До себе й близько їх не підпускайте.
26.01.2019
**************************************
Вчорашні замітаючи сліди,
Метелиця всю ніч кружляла в танці.
В одежу білі парки і сади
Вдягла і заспокоїлася вранці.
І знов стрункі, високі, мовчазні,
Мов парубки, каштани на алеях
Всміхаються крізь сонячнії дні
До яблунь у засніжених киреях.
Нехай ще в сні ці доньки і сини -
Земля корінню вже вдихає силу
І з першим проліском весни
Кохання піднесе до небосхилу.
Ось так і ми блукаємо в житті,
Йдемо в свої засніжені дороги.
З надією в своєму забутті
Плекаємо любов без застороги.
25.01.2019
***************************************
Я все частіш затримуюся в снах,
Думками повертаючись в минуле,
Немов перегортаю альманах
Всього, що не збулось і промайнуло.
Життя крізь призму прожитих років
Вихоплює із пам'яті дрібнички,
Із закутків усіх, з усіх боків
Все розставляє на свої полички.
Чиїсь образи і гіркі слова
Збирає, мов каміння, на дорозі,
Буденність перетворює в дива,
Спинивши мить на батьківськім порозі.
Я все частіш оглядуюсь назад
І не тому, що йти вперед втомився,
Боюся пропустити зорепад
І тих, хто поруч йшов - та зупинився….
24.01.2019
****************************************
Щось стискає в душі, мов пружину.
Журавлі вже курличуть весні.
І я теж виміряю стежину,
Йду наосліп кудись увісні.
Тільки крок я ступив за узбіччя -
Іншій вимір і часу, і місць.
Посміхається вітер в обличчя -
Я для нього тут бажаний гість.
Щось шукає своє при дорозі,
То обійме, то в плечі штовхне.
То піднятись угору не в змозі,
Наостанок щось в ухо шепне.
І піде геть від мене у трави
Набиратися розуму й сил,
Щоби знову на крилах забави
Піднестися у сам небосхил…
23. 01. 2019
************************************
Мені болить, душа шукає спокій.
Як пережить наругу цю, біду,
Що впала в край родючий, синьоокій,
Життя спинивши радісну ходу?
Мені болить, що нас всіх поділили
На два світи - ворожі табори
І замість плуга кулі знов відлили,
Криваві в руки дали топори.
Мені болить, що десь в ранкову тишу
Ввірвались сльози, розпач матерів,
А інший хтось в своїй таємній ніші
На цьому горі щось собі нагрів.
Мені болить ця правда сухувата,
Що віра вже не з'єднує народ
І що війною брат пішов на брата
За цих новонароджених господ.
Мені болить кривава в серці рана
За ненароджених сестер, братів…
Коли ж у душах наших мир настане,
Щоб новий день знов квітнув й багатів?
23 . 01. 2019
*******************************************
Плине час, мов весняний струмочок,
Світ дитинства змива в забуття
І збиваються роки в гурточок
Під вагою стрімкого життя.
А роздмухнеш минулого згарки,
Розпочнеться зворотній відлік,
Закружляють у пам'яті хмарки,
Заклубочиться в спогадах вік.
Знов постане рожевеє літо
І думки зап'янить, мов вино.
Першим променем сонця зігріте,
Увірветься кохання в вікно.
Почуттів добровільнії бранці
Стануть знов на весільний рушник -
Світ всміхнеться у дивному танці
Серед друзів під співи музик…
21.01.2019
************************************
Ніч присіла на зорянім ґанку,
Сипле срібло яскраве до ніг.
Місяць в небі співа колисанку,
У вишневім саду білий сніг.
Закружляло у вальсі натхнення,
Зодягнувшись в святковий убір,
І торкнулось душі одкровення -
Світ казковий ляга на папір.
Надихай мене, доле, благаю,
Шепотінням дубів вікових,
Подаруй мені слово в розмаю
Серед зелені трав лугових.
Я надам йому силу й вітрила,
Непокірність Дніпрових пучин,
Й на зорі піднесу, мов на крилах,
До незламних Карпатських вершин.
20.01.2019
************************************
Не згадуйте минулого життя,
Не ворушіть в душі його сторінки,
Нехай впадуть образи в небуття
І гіркоти розійдуться відтінки.
В закутках не ховайте почуття,
Не бійтеся спіткнутись на стежинці.
В хвилини болю, жалю й каяття
Не залишайте мрії наодинці.
Допоки зорі світять угорі
І в росах їх лунають передзвони,
Любіть, Надійтесь, Вірте і творіть
Крізь різні пересуди й забобони.
19.01.2019
**************************************
Єсенії
Передивляюсь доні папірці
З її дитячого альбому.
Ось, як веселка, в ньому прапорці
Пливуть у небі голубому.
Пташки-малявки туляться до них,
Немов напрошуються в друзі,
Ось-ось сльозинки хмарочок сумних
Струмками побіжать у лузі.
Метелики сплітають хоровод,
Над квітами кружляє пчілка,
В траві мурашки в пошуках пригод,
Горішками ласує білка.
І над усім цим світом угорі
Вмостилось сонечко в куточку,
І промінців весняні кольори
Гаптують літечку сорочку….
Передивляюсь доні папірці
З її дитячого альбому,
А за вікном шепочуть вітерці:
Не скоро вернеться додому...
17.01.2019
****************************************
Нам часто спогадів не вистачає
Серед чужих снігів, пісків пустель,
Як ранок перший промінь зустрічає,
У трави розливає акварель.
Коли душа буває, як в облозі,
Так знову хочеться пірнуть в дива,
Де причаївшись, птаха при дорозі
Кайдани тиші треллю розрива.
Ми спішимо пройти свої дороги,
Якось минаючи печаль, журбу
І згадуємо батьківські пороги,
Зустрівши закосичену вербу.
17.01.2019
**********************************
Матері
Мені болять її печальні очі
І під хустиною сніг сивини.
В які краї роки дівочі
Лелеки віднесли, неначе сни?
Така худенька, в ситцевому платті
Й така легка, немов небес блакить,
Її любов й добро крилаті
В житті нас зігрівають кожну мить.
Колись вона співала колискові
І дарувала світ казкових снів,
А нині вітер вересковий
Вночі шепоче голосом синів...
Чи не тому, що манить дух оселі,
Ввібравши ті матусині пісні,
Немов до рідної купелі
Ми линемо птахами навесні.
16.01.2019
Роздуми вголос...
© Copyright: Владимир Нищимный, 2019
Свидетельство о публикации №119012700865
Свидетельство о публикации №119012700865
Рецензии