Люди ходять бульварами.
Йдуть собі тротуарами.
А між ними - ніхто й не помітить,
Мертві душі пливуть примарами.
Зіниці їхні пусті, в них не видно нічого.
Ходять містом живі мерці,
Не зважаючи ні на кого.
В них вже згасла любов, доброти
Ні на йоту.
Жалять Всесвіт байдужістю,
Крижані істоти.
Й їх ніхто не жаліє, не зважає
Й не чує.
Люди випали з простору доброти.
Й не помітили, як стали з білого -
Чорним.
Бездушшя
© Copyright: Светлана Ганоцкая, 2019
Свидетельство о публикации №119012707555
Свидетельство о публикации №119012707555
Рецензии