Коли мы вчили рідну мову,
Щоб не забути хто ми є.
То не відчули в тому змову,
Тих, хто не сіє – не кує.
Разом з братами жито жали,
Та будували дружній мир.
Навколо спільним все вважали,
Та хтось сказав, що то був тир…
То ж почалися перегони,
Брудні тарганячі біга…
І всі ламали перепони,
Натомість відростив рога.
Щоб битися на смерть з братами,
За волю, що не та, що є.
Усі чужі, проте с кутами,
Та спільне сонце не встає…
Мариуполь
Разом з братами жито жали
© Copyright: Олег Дончев, 2019
Свидетельство о публикации №119012705388
Свидетельство о публикации №119012705388
Рецензии
