Кiт Султан

Є у мене кіт Султан.
Він поважний, наче пан,
на околиці володар
й в хаті головний господар.
          Та не може наш Султан
          жити, як вельможний пан -
          спати та байдикувати,
          любить котик працювати.
Він сьогодні рано встав,
мишку сіреньку спіймав,
ще й у засідці сидів,
горобця спіймать хотів,
          але спритні горобці
          розлетілись геть усі.
          Як в кущах він не ховався,
          та без здобичі зостався.
Й вмить забув про горобців,
як унюхав окунців.
Хто ж хазяйці до обіду
допоможе патрать рибу?
          Ну, звичайно ж, наш Султан!
          Він же котик, хоч і пан.
          Кожен у родині знає,
          як він рибу полюбляє!
Натрудився наш Султан,
та й улігся на диван.
Треба трошки подрімати,
щоб вночі сторожувати.
          Вже давно Султан хотів
          розігнать чужих котів,
          щоб тікали сторчголів
          швидше до своїх дворів.
Та не хоче наш Султан
залишати свій диван.
Міцно й солодко там спиться:
"Завтра буду вже трудиться!"

        Малюнок Юлії Петренко.