Притулила до серця хустину
Я сьогодні, матусе, твою.
Притулила її, мов дитину,
Наймилішу на світі свою.
Зберігала її ти для мене,
Хоч вона пасувала тобі.
Саме краще твоє, сокровенне,
Я залишила, мамо, в журбі…
Візерунки із квітів чудові
На хустині віночком сплелись.
Я не бачила більше любові,
Як була твоя, мамо, колись.
Передам я онучці цей спогад,
Хоч пасує він дуже мені.
Пройде час — і її, знаю, погляд
Буде, мамо, на тім полотні.
Хустина
© Copyright: Зинаида Савило, 2019
Свидетельство о публикации №119012609736
Свидетельство о публикации №119012609736
Рецензии
На это произведение написаны 3 рецензии, здесь отображается последняя, остальные - в полном списке.