i все ж на укр. яз

Ні, я не перша і не крайня.
На бездоріжжі...не при справах...
Ти наближаєш час прощання,
хоча не цьо'го сам бажаєш.

Пробач, що серце знов тривожу
ди'ханням у міжрядді ві'ршів.
Прощатись складно...я не можу!
Ти допоміг. Але на гірше.

Бліда я в дзеркалі сьогодні -
очі болять...якій скандал...
Не зраджені у зраді жодній.
Ніхто люби'ть не обіцяв.

І все ж пальця'ми, наче склеєні.
Не застигає ополонь.
Зустріла Бога я у те'рені,
Самотній був, як я, либонь.

Калюжі під очима втерши,
дивлюсь, як облітає цвіт...
Метеликом кружляєш впертим,
хоч не до жартів, в серці - гніт.

Понад галявинами з дру'гими
літай, не згадуй кожен раз,
про тих, що бу'ли недолугими
й пісні' співали замість нас.

Лізли до пір"ячка під кри'лами,
що милий - кожен шепотів,
щоб з годівниці їх зернинами,
немов на здачу, ти кормив.

Сьогодні вітер в нашу сторону,
та я втомилась жити в снах.
Давно вже літери всі порівну
склалися в наших іменах.

12/12/18/


(вільний переклад - "И всё же" О. Заря 2)