Пливе човен по-Дніпровській хвилі,
дівчина в ній купає свої мрії.
Стрічки різнокольорові
на вітерцю в'ються,
у полон самотності не здаються.
Вишиванка з квіточками
їй посміхається,
у дзеркальний простір
задивляється.
Сумний погляд мрійливих очей,
шукає доріженьку щасливу з відчаєм.
В самотності щастя не віднайдеш,
хай вона її залише, віршів зі сльозами
не пише, не пише...
Не треба бігати від любові,
вона сама прагне щасливої Долі.
Човен до берега причалює,
її з білою лілею вінчає...
Пливe човeн...
© Copyright: Белякова Светлана Николаевна, 2019
Свидетельство о публикации №119012404652
Свидетельство о публикации №119012404652
Рецензии
