Знову падають листя із клена,
засипають дорогу до хати,
тільки жовта в саду горобина
нагадала про те, що вже втратив.
Я б назад полетів у дитинство
у далекі юнацькі проки,
до батьківської хати вернувся
де були ми тоді юнаки.
Я б віддав все що мав та що маю
за голодні дитячі роки,
повернутись в дитинство бажаю
де жили колись наші батьки.
Я б життя розпочав з т ого Степу,
що Далеким назвали в той час
де зубами кусали макуху
та у річці купались не раз.
Тільки шкода, що наші бажання
не здійсняться ніколи в житті,
і втрачаються всі сподівання
на ті дні, що були нам святі.
Укр. Знову падають листя
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119012304284
Свидетельство о публикации №119012304284
Рецензии