Якый то дурэнь розкройiв крайiну

        "Чуемо тэбэ мы             "Чувствуем тебя мы
         Бiля сэрця блызько,        Возле сердца близко,
         Рiдна наша сестро, -       Сестра наша родная, -
         Сторона росiйська!         Сторона российская.
         
         Нас не розiрваты           Нас не разорвать
         Рокам  i стол1ттям. -      ГодАм да и столетьям, -
         Мы зрослысь корiнням,      Мы срослись корнями,
         Мы сплэлыся вiттям".       И сплелись мы ветками".
               
               
           (Украiнська пiсня, створена       (Украинская песня, созданная
            У 1953-тьому роцi                в 1953-ем году 
            до 300-рiччя Воззъеднання         к 300-летию Воссоединения
            Украины и России).                Украины и России).

               

Жыву чвэрть вiку я
У батьiвськiй хатынi,
Де жыв колысь
Мiй д1д, - чумак.

Возыв вiн сiль
Iз Крыму до Москвы,
На пiвныч - до столыцi, -
У самый Пiтербург.

З рокiв
ДiдOвого жыття
Столiття
Промайнулы.

Стоiть хатына моя
Понад рiчкою малОю,
В якiй Богдан, -
Як i царыця Катерына, -
Купав свого коня .

Сьогоднi тут кордон
З сусiдньою Росiею. -
Мiсток, що понад нэю,
Нэ кожный пэрэйдэ.

А за рiкою, за мiстком
Стоiть хатына,
Жыве дiвчына в нiй,
Що розмовляе
На росiйськiй мовi.
 
З дiвчыною
Знайомый я з дытынства. -
Ходылы разом
У дытячый мы садок.
Мы з нэю по-дытячому
Дружылы.
Та вже рокы мынулы,
Як кордон нас
Роздiлыв.

Якось улiтку
Я схотiв ii провiдать.
Вночi тыхэнько
Рiчку переплыв.
До ранку
Я поспав пiд рясною
КопOю,
А ранком до ii хатыны
Пiдiйшов.

Як выйшла з хаты,
Бачу, - що впiзнала,
Та почала зненацька
hолосыть:
Зачем приплыл, бандэра,
На берег русский наш?
Иди отсюда, -
Не то с заставы
Погранцов я позову!

Так hiрко стало
На душi й на серц1.
Пiд ноги кынув я букэта,
Якый нiс...

Якый то дурэнь
Немов ножэм крайiну,
"По жывому"
Розкройiв,
Сусiдiв, -
Мов собак, -
Зтравыв?!

Вiрно сказав Шевченко, -
Нiде правды дiты:
"Дурных батьк1в
Дурнii дiты!".

              20 счня 2019-го року.