Трохи сумно, трохи слiз...
Бо я знов передчуваю:
Ще насправдi пару дiб
I ти знов мене спитаєш:
«Чому пiшла, чому вже вдруге?
Ти така ж як i була».
Зовсiм ти мене не знаєш...
Буде вiдповiдь моя...
Моє серденько горiло.
Та з повагою до тебе...
Я була весь цей час щира.
Та мала теж одну потребу.
«Визнай в менi особистiсть», -
Тобi казали мої очi.
А ти бачив лише схильнiсть...
До душевних мук дiвочих...
Тому «поплакала» i знов...
Пiшла назустрiч долi.
Кохання, то любов...
Що живе на волi.
На волi
© Copyright: Роксана Конюк, 2019
Свидетельство о публикации №119011500791
Свидетельство о публикации №119011500791
Рецензии