Господь створив снiжинку... Михайло Жайворон
Оригинал:
Господь створив із подиху сніжинку
Із подиву на землю опустив.
І білим світ нарік, либонь, узимку,
І світлом тим сипнув із висоти.
Мільярд мільярдів зоряної тирси
Розсіяв у світах і розпилив,
А землю зодягнув у білі ризи
Й калинове багаття запалив.
Осіннє листя дощенту згоріло, –
Там срібний попіл інею лишивсь.
Ярило в небі ледве-ледве тліло
І щулилась від холоднечі вись.
Вчорашні грішні грілися в молитві,
Аби почати з чистого листка,
Зі слів іще не сказаних і ритмів,
З благословенних сонячних повстань.
Одним – підніжжя, іншим – до вершини, –
Ця істина була проста, як день.
І не було однакових сніжинок,
І не було однакових людей.
© Михайло ЖАЙВОРОН
Перевод Инны Гавриловой
Снежинку Бог создал своим дыханьем,
На землю удивлённо отпустил.
И белым свет нарёк в честь их порханья,
Когда весь мир , как пухом, притрусил.
И это чудо – звездные абрисы –
В мирах рассеял щедро - он же Бог!-
Одев всю землю белым, словно в ризы,
Калиновые всполохи зажёг.
Осенняя листва дотла сгорела,
Седины пепла с инеем слились.
Ярило еле-еле в дымке тлело,
И ёжилась от стужи неба высь.
И грелись даже грешники в молитве,
Начать пытаясь с чистого листа,
Из слов ещё не сказанных и ритмов,
Где солнечных восходов красота.
Одним – полёт, другим – туман низинок,
А истина была проста, как день:
Нет в небе одинаковых снежинок,
Как в мире одинаковых людей.
15.01.2019г.
Свидетельство о публикации №119011503875