Ось вечір на дворі,співа хуртовина...
Навколо сніги розляглись.
І певне даремно хвилююсь за сина.
Бо він не такий як колись.
Сьогодні у серці клекоче в останнє,
То згадка того що пройшло.
То пам'ять гартує жадані бажання...
Карбує все те що було.
Усмішка дитяча і ніжні обійми...
І погляд що кличе в буття.
І спрага до долі,того що ще буде...
Надія на рідне дитя.
Ось вечір на дворі,та ранок настане.
І світло впаде на вікно.
Слова материнські,життя невблаганне.
І щастя що з ним за одно.
(Понкратова.О.В.)
Невблаганне
© Copyright: Лена Грама, 2019
Свидетельство о публикации №119011409081
Свидетельство о публикации №119011409081
Рецензии