Володимир Висоцький Випадок на таможнi

Володимир Висоцький "Випадок на таможнi"

Над Шере-метьєво,
Листопад, третього -
Метео-умови геть не тi.
Б’ю тривогу, глянь бо ж ти,
Поки ще доглянутий,
Я - на митнiм оглядi в хвостi.

Не наривавсь, стояв тихiше зайця,
В себе спиртного дзбан, мабуть що, влив.
Попереду ж шмонали уругвайця,
Що контрабанду на собi возив.

На грудях, в вовнi, хрест висить,
Народ весь разом грякнув:
"За ноги треба потрусить,
То, може щось та й дзвякне!?"

І точно: нижче живота -
Яке ж бо то жахiття! -
Висіли два литих хреста
З далекого століття.

Як же вiн нарікав:
Де закон? Нема, мовляв!
Можу запізнитися на рейс! ..
Та Христа розп'ятого
Десь о пів на п'яту вже
Не пустили в Буенос-Айрес.

Ми все-таки мудрiшi рік від року -
Розп'яття вже потрібні нам самим,
Вони багатство нашого народу,
Хоч, і вiдрижка то старовини.

Раніше ми  уся і всiм -
До ладу, й не до ладу -
Не переймалися святим
В окладі, без окладу ...

З в пилюцi скриньок повсякчас
Покiрно, томно, стало, -
Мистецтво древнєє вiд нас
Бувало десь зникало.

Лiкар зуб висвердлив,
Хоч сльозу й містер лив,
Але митник вийняв iз дупла,
Зковирнув лопатою,
Мармурову статую -
Майже цiлу, тільки без весла.

Обмацали заморського баригу,
Який враз підозріло так притих, -
Й знайшли в кишені досить швидко фiгу,
У фiзi замість кісточки - триптих.

"Навіщо це вам, пасажир?
Купили ви б, хоч трошки,
В "Берізці" справжнiй сувенір -
Гармошку, чи матрьошку!"

"Світ-дружба! Припинiть вогонь! -
Попер він як на касу. -
Козі - баян, попу - гармонь,
Ікону - папуасу!"

Важко нам з iстыми
Контрабан-дистами!
Той, що вiз статую, той далдон,
Малий з пiдковикою
Цикнул зубом с дiркою,
Сплюнув — та й поїхав в Вашiнгтон.

Добре те, що більш пильнiшим стали,
Митниця шукає капітал -
Щоб золотинки з німба не вiдпало,
Щоби гвiздок з розп'яття не пропав!

Тягають: хто - іконостас,
Хто - хрестик, хто - ікону,
Так віру в Господа від нас
Відвозять сери й дони.

І на круїз кудись вiд нас -
Навіки, край за очi -
Угодники iдуть на раз,
Пророки - неохоче.

Річки поту проллють!
Ось він я, весь я тут,-
Для митниці несильний інтерес.
Правда біля щіколот
Синій хрестик виколов,
Та я скажу, що це - Червоний Хрест.

Мулла один  заникав триптих в книги.
Так, контрабанда - це ж бо ремесло!
Я пальці стиснув у кишені, зробив фігу -
Про всяк випадок, щоби пронесло.

Араби нині - ну і ну! -
З Європою не дружать,
Ми ж в "шестиденную вiйну"
Підтримали їх дуже .

До нас непросто приїздять
Вони за цим предметом!
І возять нашого Христа
Назустріч з Магометом.

...Я допоки тут iще,
тут моє дітище,
Все моє - і справа, і рідня!
Лiки - як товарищі -
Дивляться благаючи
З почорнілих дощок cеред дня.

Немов у витверезнику ханигу
Роздягнуть - сором і ганьба! - при всіх святих,
Знайдуть: в мiзках туман, в кишені фiгу,
Хрест на нозі - й запросять понятих!

Здирав хреста, нехай мине
Недоля, й все укупі,
Та заступився за мене
Відповідальний в групi.

Сказав він тихо, ділово -
Такого не обманиш:
Щоб не чіпали ви його
(Окрім горілки - нічого) -
Надiйний, наш товариш!
-  переклад Володимира Туленко

*****

Владимир Высоцкий "Случай на таможне"

Над Шере-метьево
В ноябре третьего —
Метео-условия не те.
Я стою встревоженный,
Бледный, но ухоженный
На досмотр таможенный
в хвосте.

Стоял сначала, чтоб не нарываться —
Я сам спиртного лишку загрузил,
А впереди шмонали уругвайца,
Который контрабанду провозил.

Крест на груди в густой шерсти —
Толпа как хором ахнет:
"За ноги надо потрясти —
Глядишь, оно и звякнет!"

И точно: ниже живота —
Смешно, да не до смеху —
Висели два литых креста
Пятнадцатого веку.

Ох, как он
сетовал:
Где закон?
Нету, мол!
Я могу, мол, опоздать на рейс!..
Но Христа распятого
В половине пятого
Не пустили в Буэнос-Айрес.

Мы всё-таки мудреем год от года —
Распятья нам самим теперь нужны,
Они богатство нашего народа,
Хотя, и пережиток старины.

А раньше мы во все края —
И надо и не надо —
Дарили лики, жития,
В окладе, без оклада...

Из пыльных ящиков косясь
Безропотно, устало,
Искусство древнее от нас,
Бывало,
и — сплывало.

Доктор зуб
высверлил,
Хоть слезу
мистер лил,
Но таможник вынул из дупла,
Чуть поддев лопатою,
Мраморную статую —
Целенькую, только без весла.

Общупали заморского барыгу,
Который подозрительно притих, —
И сразу же нашли в кармане фигу,
А в фиге — вместо косточки — триптих.

"Зачем вам складень, пассажир?
Купили бы за трёшку
В "Берёзке" русский сувенир —
Гармонь или матрёшку!" —

"Мир-дружба! Прекратить огонь! —
Попёр он как на кассу. —
Козе — баян, попу — гармонь,
Икону — папуасу!"

Тяжело
с истыми
Контрабан-
дистами!
Этот, что статуи был лишён,
Малый с подковыркою
Он цыкнул зубом с дыркою,
Сплюнул — и уехал в Вашингтон.

Как хорошо, что бдительнее стало,
Таможня ищет ценный капитал —
Чтоб золотинки с нимба не упало,
Чтобы гвоздок с распятья не пропал!

Таскают: кто — иконостас,
Кто — крестик, кто — иконку,
Так веру в Господа от нас
Увозят потихоньку.

И на поездки в далеко —
Навек, бесповоротно —
Угодники идут легко,
Пророки — неохотно.

Реки льют
потные!
Весь я тут,
вот он я —
Слабый для таможни интерес.
Правда возле щиколот
Синий крестик выколот,
Но я скажу, что это — Красный Крест.

Один мулла триптих запрятал в книги.
Да, контрабанда — это ремесло!
Я пальцы сжал в кармане в виде фиги —
На всякий случай, чтобы пронесло.

Арабы нынче — ну и ну! —
Европу поприжали,
А мы в "шестидневную войну"
Их очень поддержали.

Они к нам ездят неспроста —
Задумайтесь об этом! —
И возят нашего Христа
На встречу с Магометом.

...Я пока
здесь ещё,
Здесь моё
детищё,
Всё моё — и дело, и родня!
Лики — как товарищи —
Смотрят понимающе
С почерневших досок на меня.

Сейчас, как в вытрезвителе ханыгу,
Разденут — стыд и срам! — при всех святых,
Найдут: в мозгу туман, в кармане фигу,
Крест на ноге — и кликнут понятых!

Я крест сцарапывал, кляня
Судьбу, себя — всё вкупе,
Но тут вступился за меня
Ответственный по группе.

Сказал он тихо, делово —
Такого не обшаришь:
Мол, вы не трогайте его
(Мол, кроме водки — ничего) —
Проверенный, наш товарищ!