Я йшла по дорозі і вітра питала:
- Ти часом не знаєш, як щастя знайти?
У відповідь вітер казав, що не знає,
Лише обіймав і розхитував тінь.
- Авжеж, що не знаєш... - До нього казала,
Плечами гойдаючи, і навздогін
За птахою бігла і намагалась
Я подихом влучити в кригу на ній.
- Чи ти знаєш, птахо? Де щастя у світі?
Багато літала і вдень і вночі.
- Ні, я не знаю. Де його діти?..
Можливо замкнули й згубили ключі?
І довго блукала я світом, питала
Про щастя: і кОваля й ключників,
І звірів, і вогнище, і немало
Рослин, галявини й маяки.
Та якось почула я голос із серця:
- Привіт, чом сумуєш, де погляд ясний?
Я тут, вже давно, ти чуєш, як ллється
У тобі тепло, солодкий спів.
Це я, увесь час було тут присутнім -
Лишень прислухайся і відчуй.
Думки свої зайві облиш і в майбутнім
Душею всією з іскринки гартуй.
11.01.2019
Щастя
© Copyright: Наталья Уварова, 2019
Свидетельство о публикации №119011200518
Свидетельство о публикации №119011200518
Рецензии
