***

А вітрила моєї „Міццебілль” –
Мов січневе зоряне небо...

Ой не варто було сіяти сіль,
Ой не треба було, ой не треба...


А у неї – зі срібного бука кіль,
Щогли – з попелястої смереки...

Ой не варто було той будити біль -
Я вже думала, він так далеко...


Я вже вірила: спогади – просто пил.
Я вже марила, ніби вільна...

Із глибин виносять мою „Міццебілль”
Вихор, вир, пожежа й лавина...


11.01.19


Рецензии