Й знову...

Щастя вже по гілці обломали,
розтягнули радість хто куди.
Птахи дивовижні поспівали
й з криком розлетілись назавжди.

Ми поплачемо - життя суворе.
Відійдемо – нам не завше сумувать.
Прикопаєм саджанець і знову
будемо терпляче поливать.


Рецензии