Блискавицi серця lxxxiv, мiлководна

1.
гілка торкає
гілку
вітер цілує
квіти
там
де душі
вже мілко
можна Його
зустріти

сивого
з бородою
хмарами
по коліна
Той
що стояв горою
днями
спливав до згину

Він усміхнеться
щиро
ніби крізь ґрати
промінь
і розлетиться
сіре
приторне
і зникоме

2.
можна
складати руки
там
де від серця
яма
янгол
що білим круком
вмить
на плечі розтане

можна шукати
слово
через роки
забуте
марними будуть
лови
просто
без сліз
не вчути

можна дивитись
в очі
і приручати спокій

можна
ще подих
Отче
опік
земного кроку?

3.
лаври пішли
на юшку
випита кров
блакитна
і не візьмеш
на мушку
те
що сльозить
по вікнах

мало для стуку
муки
та
вже пішла
з торбами
ватні
думки
і руки
поруч
хрестова дама

каже
король
вже битий
шісткою
тої ж масті
вмер
значить
буде жити
титулу
не пропасти

було би
з кого здерти
кинути
на коліна
вірних
рабів
до смертї
сірої
в зліпках
глини

4.
стерлися вщент
хороми
очі з-під лоба
хижі
стежка
у незнайоме
стрімко веде
до хижі

в ґанку
убогі очі
мухам
без шиб
безвізи
шашіль
завзято точить
морок
на стелю
лізе

кровне твоє
волає
що заслужив
те маєш
з чим
ти прийшов
до раю
з тим
сотню зим
промаєш

5.
в хижі
кістки скрипучі
з неї
і дня
не видно
де хмару
вбрала круча
хто потопає
в злиднях

звідки війна
плететься
з ким розділяє
здобич
де Боже Серце
б’ється
золото
губить пробу

сіли за стіл сусіди
просять
з цикути чаю
темно у тебе
діду
мовив
ледь чутно
Каїн

6.
вп'ялися в стелю
стіни
ніби ще мить
і гепне
свічка
проснеться
гине
біль
у душі затерпнув

звик він до неї
зрісся
подихом
кров'ю
слізно
ніби трава
до вістря
при косовиці
пізній

а на словах
ще тепло
усмішка
не сповзає
кажуть
не рай
а пекло
що тут мене
тримає?

7.
крапля
до краплі
повінь
носиться
серцем
відчай
ніби забракло
крові
чи храм спалили
свічі

тільки ти
не здавайся
болю
і забобонам
зуб-не-на-зуб
тримайся
літер сухих
закону

гілка торкає
гілку
вітер цілує
квіти
там
де душі
вже мілко
можна Його
зустріти

10 Січня 2019