Була Надія, Віра та Любов....
та все розтануло немов колишлній сніг,
і залишився сам, та не забув
як я один її, лише її любив.
Колись любив кувшинку водяну,
раніш за мене хтось її зірвав,
а я ж запам"ятав її одну
та кращого в житті вже не чекав.
А згодом бачив їх я на воді -
такі чудові квіти неземні,
вони ж мене бентежили тоді -
завжди чудові квіти водяні.
Так закінчилась платонічна казка,
яка комусь загадкою була,
а на воді лишилась лише ряска
там, де колись ще лілія росла.
Укр. Була Над1я
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2019
Свидетельство о публикации №119010908744
Свидетельство о публикации №119010908744
Рецензии