Валентин Гафт Поле

Валентин Гафт "Поле"

М. Козакову, режисерові телефільму «Випадок в Віші»

Я - поле, мінами обкладене,
Туди не можна i сюди.
Прав витрачати мін не надано,
Та вибухну вряди годи.

Облудливiсть уже набридла нам:
По полю їздити в об'їзд,
Займатися лиш тільки рисканням
Зручних безпечних теплих місць.

Бридить безбожником буть зручним вам,
Пора знайти дорогу в Храм.
Осточортiло буть заручником
В свинячiм остраху отам.

Росія, де моє народження,
Де мої мова й почуття,
Де мислю, як в часи Вiдродження,
Все, що люблю, - моє буття.

Росія там, де аплодують всi,
Де брат загинув, батько й дід.
Мені скандують замiсть почестей
Знайоме та болюче: «жид !!!»

Як вірш, що назавжди в душi моїй,
Де є смертельная строфа,
Анкета, де, як злочин головний
Маячить п'ятая графа.

Заповню я листочки сіриї
На всi питання відповім,
Та, що люблю, й у що я вірую,
Таких питань, не ставлять всiм!

Моя Росіє, Батьківщинонько,
Тобі я не побічний син.
Нехай все поле пройду, рiдненька,
Та не боюсь смертельних мiн!
- переклад Володимира Туленка

*****
Валентин Гафт "Поле"
М. Козакову, режиссеру телефильма «Случай в Виши»

Я — поле, минами обложенное,
Туда нельзя, нельзя сюда.
Мне тратить мины не положено,
Но я взрываюсь иногда.

Мне надоело быть неискренним
И ездить по полю в объезд,
А заниматься только рысканьем
Удобных безопасных мест.

Мне надоело быть безбожником.
Пора найти дорогу в Храм.
Мне надоело быть заложником
У страха с свинством пополам.

Россия, где моё рождение,
Где мои чувства и язык,
Моё спасенье и мышление,
Всё, что люблю, к чему привык.

Россия, где мне аплодируют,
Где мой отец и брат убит.
Здесь мне подонки вслед скандируют
Знакомое до боли: «жид!!!»

И знаю, как стихотворение,
Где есть смертельная строфа,
Анкету, где, как преступление,
Маячит пятая графа.

Заполню я листочки серые,
На всё, что спросят, дам ответ,
Но, что люблю, во что я верую,
Там нет таких вопросов, нет!

Моя Россия, моя Родина,
Тебе я не побочный сын.
И пусть не всё мной поле пройдено,
Я не боюсь смертельных мин.


Рецензии