Пам’ятаєш, всі напрямки мають свою точку відліку
та прибуття,
Мені більш за все подобалось, що твої ліки
Були від сумного життя.
(Я знаю, ти просто ховала нестерпне)
Залишивши лише один серпень
У пам’яті/на стінці календаря.
Без тебе мов десять без воротаря —
Грати можна, але сумнівно.
Без тебе холоне південь
Та руки в кишенях.
Пам’ятаєш, що світ поміщається в жменях,
Якщо бути щасливим.
Так само
Самотність. Немов злива
Накриває всім, що не встигли ми.
З’їдати себе, хоча ще не стиглі ми.
Це безсумнівна зрада:
Я не бачив тебе півроку
як я можу бути радий
Тому, що життя нівроку
Складається.
Я втомлений, це у моєму ДНК,
Я там , де не Кай
Шукає Герду, а навпаки
Ніхто і нікого (що тут такого?)
Знаєш, для щастя вистачало твоєї руки.
Пам’ятаєш, всі напрямки мають свою точку відліку
Та прибуття.
Я зупинився в центрі.
Приходь, не знімай взуття.
4/01/2019
***
© Copyright: Алена Лобанова, 2019
Свидетельство о публикации №119010409747
Свидетельство о публикации №119010409747
Рецензии