Блискавицi серця lxxxii, усе до йоти

1.
ні слова більше
бо вже зайве
ні ноти вище
бо зима
коли душі
бракує драйву
вона
для світла
Колима

чи колимага
не для ралі
де позбиралися
на трек
музичні айсберги
і кралі
де голка по доріжці
тре

вимотує із неї
звуки
намотує
на вухо щось
що відсуває
серця люки
аби рої впустити
ос

2.
ні кроку далі
прірва колом
ні краплі сонця
ріже зір
бо королі
як завше
голі
а чужина
у всій красі

така дебела
пишногруда
зуб золотий
лише один
сидить собі
людиськ
то вудить
то відпускає
через тин

а серед них
дрібна рибина
хто вже нагріб
той не гребе
той любить
ссати батьківщину
допоки в ребрах
дух не спер


3.
ні грама совісті
навіщо
ні стін
ні даху
площина
коли б не сни
то хто би віщив
то хто би знав
за день війна

за мить
бедлам прикотить
тартар
і скаже
діжка
не моя
сивухи
розкуштує кварту
осталеніє
крикне "бля

куди мої
понти забрали
як не дійду
то доповзу
мені завжди
півсвіту мало
я б того іншого
ще взув”


4.
ні цвяха ржавого
на труни
ні дір на кітелі
з відзнак
загладо
ти сьогодні юна
немов у лютому
весна

ти розпростерлася
полями
кривавим карбом
на серцях
і хрестиком ціруєш плями
за сина
духа
і отця

та поступаєшся
поняттю
святого калаптика землі
де ще на клич
вставаймо браття
крізь розпач
проростуть шаблі

5.
усе до йоти
вимив холод
мов жилку золоту
ріки
ні планки
для душі
ні долу
лиш присмак
самоти гіркий

і тільки
сонця
бідна днина
з якої
випурхне Різдва
крилата коляда
про Сина
ділитиме мій шлях
на два

отой лівіше
йде в хуртечу
а цей правіше
кличе в сон
усе тепліше
сів на плечі
не зовсім янгол
чи дракон

6.
стиснулось небо
у клітинку
посеред піксельної тьми
воно тремтить
мов павутинка
яка життя вловила
мить

і я
у ньому
світ без вісі
координата
в три нулі
заникло все
що б’є
і бісить
до сміху
висохли жалі

ще цьому небу
сниться вибух
це розповзання
світла змій
і усвідомлення
що вибув
час хизуватися зимі

3 Січня, 2019