Й коли ж - таки нарешт?..

(Роздуми про розпочавшийся рік)

Рік розпочавсь новий, і вже й Різдво Христове,
Величне свято: і ялинка, й привітання,
Але якесь воно не вельми кольорове,
Так, дійсно, змореність в країні, все хитання,
"Коли ж поліпшення?, - хвилює запитання, -

Коли ж війні кінець настане у Донбасі,
"Свої", "чужі", і ллються кров, на жаль, і сльози,
Й про перемирря знов розмови не на часі,
Бо провокації, бо брехні та погрози?.." -
Такі думки от у різдв'яні у морози.

Мовляв, ніколи вже братами нам не бути,
І прощавай, мовляв, загарбницька Росія,
Та, на чию адресу стіль прокльонів чути.., -
Й коли ж - таки, нарешті, з'явиться Мессія? -
Розпочалися ж перегони, - чудасія,

І не інакше, - ач, зібралось претендентів
На президентську булаву, - солодкі мрії
Про перемогу, і про те, скіль дивідендів.., -
І звинувачення пішли вже, й істерії, -
Не в мексиканській то отій "Просто Марії",

А в нас отут от, на теренах України, -
Ач, поглядають як вовками кандидати
Один на одного: і безлад, і руїни,
Якщо не я, мовляв.., лише мені віддати
Ту булаву, і все, і нічого гадати...

І намагаються, авжеж, свиню підкласти
Усім отим, із кандидатської когорти, -
Й не дай Господь на перегонах та не впасти,
Ой, щоб нарешті переможні ті акорди
Та пролунали.., - передвиборчі кросворди,

І їх не в перший раз розгадує Держава, -
Й хто ж переможе? - Боротьба тут, і серйозна,
А колія чи змащена, чи то іржава,
І чи до розквіту веде вона, чи хто зна, -
Ой, якщо знов якась персона одіозна?..

Цирульник Андрій