В чорній клітці в купі гною,
Серед смороду і мух,
Свиня топче толокою,
Стіг соломи, наче пух.
Рилом риє гній зі скуки,
Боком чешеться об клітку,
І міцне залізне пруття,
Вигинає без просвітку.
Їй напружуватись годі,
Й не властиві зайві рухи,
Вона завжди жде нагоди,
Щоб в лайні погріть тельбухи.
Натрудившись - пару кроків
Зробить до свого корита,
І напхавши жирні щоки,
В гній впаде - щаслива й сита.
Одним боком - перекисне,
Й перевернеться на інший.
Хоча сало груди стисне,
Та свиня кряхтить зловіще.
Їй насрать, що і соломі,
Й запашному гедонізму,
І сальній свинній породі
Разом стало надто тісно.
Що зі смальцю жирна крапка -
Вже поставлена - зловісна,
І горить паяльна лампа,
І димок лоскоче ніздрі.
Свиня-2
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118123107634
Свидетельство о публикации №118123107634
Рецензии