У жіночім колективі
Головне - на тлі величчя,
У делекій перспективі
Не згубить людське обличчя.
Бо жінки - красиві зовні,
Але часом їх портрет
Не збігається уповні,
З тим, що зна про них клозет.
Відчай, сльози і образи,
Стиснені поміж зубів,
Затонована відраза,
Пудрою затертий гнів.
Туш водостійка і сльози -
Не завада для бенкету,
Розум каже - з мене досить,
Але хочеться вендетти.
Зачіска - начос залисин
Бо жіночий поєдинок
Лиш тоді втрачає смисл,
Якщо є волосся вжинок.
Кожен день - нове обличчя,
Як ні в чому не бувало,
Намальоване й позичене -
Людське стерлося помалу.
Кожен день - безум емоцій,
Досконалий макіяж,
Й ні при чому у сторонці
Стоїть зрадницький трильяж.
Хто найкраща - добре знає,
Але зрадницьки мовчить,
Чи шепоче кожній заї -
Що її настала мить.
ВВВ-48 В дчуття власно важливост
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118122805845
Свидетельство о публикации №118122805845
Рецензии
