Чому, дівчисько, ти така забита?
В твоїх очах нема ні сліз, ні болю.
Я ж бачу - твоє серденько розбите.
Там порожнеча і ніякої любові.
Чи вартий він такого твого стану?
Навіщо ти жбурляєш себе в прірву?
Ти знову посипаєш сіллю рану,
Хоч знаєш, що підсохшу кірку зірвуть.
Знов не даєш собі поспати, відпочити,
Всі дії досягли автоматизму.
Вже час тобі почати знову жити,
А не дивитись крізь печалі призму.
Кажу, що пройдуть тижні, дні і роки,
Не раз тебе побачать ще сумною.
Але роби вже свої перші кроки,
Обов'язково з рівною спиною!
Д вчисько
© Copyright: Маргарита Строганова, 2018
Свидетельство о публикации №118122709974
Свидетельство о публикации №118122709974
Рецензии