Я часто згадую село,
старенькі вибілені хати
там, де з батьками ми жили
весь час я бууду пам"ятати.
Там добре влітку й навесні,
коли приємно світить сонце,
коли стоять погожі дні,
та молоко ти п"єш з відерця.
Коли цвіте бузок та терен,
коли цвіте в степу маслина,
ніби під вишнею ще вчора
збиралась вся наша родина.
Ставки із талої води
і де-не-де, хатки біленькі,
не видно з степу череди
та пастуха не видно Неньки.
Укр. Виб1лен1 хати
© Copyright: Анатолий Ляпатинский, 2018
Свидетельство о публикации №118122703179
Свидетельство о публикации №118122703179
Рецензии