Алесь Рязанов. Ученик мага

   Не удержавшись, я перевернул страницу…

   «Лихнаэль,  Вемалон, Гермашур,  Мемрогай…», –
второпях я читаю странные имена из древней таин-
ственной книги,  которую ненадолго  доверил  мне
мой учитель…

   И за  окном вдруг смеркается,  будто бы дело к
ночи.  Стаи  птиц заполняют  двор и   с  громким
пронзительным криком ломятся в двери и окна.

   Оцепенев, я  не успеваю хоть что-то сделать,
куда-нибудь скрыться, – и в дом врывается раз-
гневанный  маг,  выхватывает   у   меня    книгу,
шепчет…

   Уже не ученик,  я все дальше ухожу  от жилища 
волшебника.
   Но слова, запретные   слова-имена, которые  я
прочел в книге…  – 
   изо всех сил я стараюсь  не   вспомнить   их,
не впустить   их  в  свои  мысли,  не остаться с
ними наедине…

Я страшусь того, что я знаю.

За окнами моего разума черные крики.

                Алесь Разанаў

ВУЧАНЬ ЧАРАЎНІКА

   Не ўтрываўшы, я адгарнуў наступную
старонку…

   “Ліхнаэль, Весмалон,  Гермашур,  Мэм-
рагай… ” – я чытаю,  спяшаючыся, няўтям-
ныя словы-імены той старой таямнічай кні-
гі,якую на часіну даверыў мне мой настаў-
нік…

    А    на  двары  раптам   цямнее,   як
пры змярканні.Чароды птушак запалоньваюўць
двор і з гучным пранізлівым крыкам  абруш-
ваюцца ў дзверы і вокны…

   Спалахнелы, я не паспяваю   што-небудзь 
зрабіць,  куды-небудь падзецца,  як у хату
ўбягае ўгневаны чараўнік,  выхоплівае кні-
гу, шэпча…

   Ужо не вучань, я ўсё  далей адыходжу
 ад чараўніковай сядзібы.
   Аднак словы, тыя забароненыя   словы-
імёны, якія я вычытаў у кнізе...     –
   я мучуся,  я  намагаюся не ўспамінаць
іх, не дапусціць іх да свайго розуму,  не
застацца з імі сам-насам…

   Я баюся таго, што ведаю.

   За вокнамі маёй свядомасці цёмныя
крыкі.


Рецензии