ВВВ-33 В дчуття власно важливост

Проминає життя,
Через день, через рік - через вічність,
І йому вороття,
Не буває в фіналі трагічнім.
Тільки хвиля мине,
А за нею вже слідує друга,
Збиваючись в одне -
Відчуття непоборної туги.

Шо ти треш, убоге бидло,
Життя - треш, давно набридло,
В ньому тьорки, й передряги,
Як не можеш - йди в бродяги.
Там розкажеш, що час - бомба,
Що чекає в катакомбах.

Проминає життя,
Наче шанс - що давався востаннє,
І по нім каяття
Розтає у гіркому тумані.
Не було перемог,
Бо вони вимагають відплати,
І не було тривог,
У житті, що й копійки не варте.

Шо базариш, хто второпа.
Жить з азартом, чи у жопі.
Пацик знає, де є тема,
І хто вирішить проблеми,
А якщо - ти ніц не значиш,
Зникни із очей, чуваче.

Проминає життя,
Хто у ньому з колін підійнявся,
В ритмі серцебиття
На добро і любов сподівався,
Але плани завжди
Суперечать незвіданій волі,
Котра знає, куди
Привести на широкім роздоллі.

Хто такий, шо мутиш мутки,
Нема грошей - їдь попуткою,
Я не банк, щоб всім кредити
Роздавать, хоч був бандитом.
Мене вбють свої ж нероби,
А ти нитимеш до гроба.