З розпущеним волоссям на плечах
мене умить навіки полонила.
Не можу спати, люба, по ночах,
мені твої вуста забуть несила…
Постійно бачу лиш тебе одну,
ти знову у думки мої приходиш.
Не можу пробудитись віді сну,
із розуму своїм коханням зводиш.
Прийди кохана – знов тебе молю,
і подаруй легку свою усмішку.
Але не ту, не сповнену жалю,
а від душі – ласкаву, добру, ніжну!
Мила, кохана, зоре моя,
пташко жадана, спів солов’я.
Вкрилися цвітом знову сади,
серце шепоче – люба, прийди!
24.12.2018
Прийди
© Copyright: Олександр Мачула, 2018
Свидетельство о публикации №118122402365
Свидетельство о публикации №118122402365
Рецензии