Найзаповітніше моє здійсниш бажання
і захистиш від холоду й дощу
і в котрий раз розкажеш про кохання,
образившись на те, що я мовчу.
Плече підставиш у тяжку хвилину
і забаганку виконаєш знов,
поскаржишся на те, що я примхлива
і нагадаєш про свою любов.
Пробачиш все: і зверхність й неувагу
і легковажність вітряну мою
і навіть не помітиш хижу зраду
і знову скажеш: "Я тебе люблю!"
Ну, а коли вкінець терпець урветься:
"Набридло! Все дістало! Не прощу!"
Я відповім: "І це в житті минеться.
Ти знай, що я тебе не відпущу!"
Не вiдпущу
© Copyright: Вита Вольна, 2018
Свидетельство о публикации №118122203301
Свидетельство о публикации №118122203301
Рецензии
Психологічно. Дуже цікавий вірш. Сподобалось і вразило.
Артур Грей Эсквайр 22.12.2018 22:13 • Заявить о нарушении
Артур Грей Эсквайр 22.12.2018 22:13 • Заявить о нарушении
Дякую. Весь час думаю про вашу українську. Я весь час вважала, що на сході розмовляють переважно російською. Можливо, ви народилися в західній Україні? Хоча з такою любов'ю пишете про терикони..
Вита Вольна 23.12.2018 23:24 Заявить о нарушении
Вита Вольна 23.12.2018 23:24 Заявить о нарушении