Коли я піду, на дорозі не буде машин,
Паламар не задзвонить в цю ранню безвітряну пору,
На намаз не покличе всіх вірних старий муедзин,
І рабин в синагозі іще не гортатиме тору.
Коли я піду, неспроможний віддячити тим,
Хто за мною пірнав в каламутну остуджену воду,
Ще столи не накриють, і гості не зайдуть у дім,
І герой не отрима заслужену ним нагороду.
Не прогріється ще після ночі промерзла земля,
І ласкавому променю буде іще не до того.
Я піду так не чутно, як листя шепоче здаля.
Для людей непомітний, для себе і навіть для Бога.
Коли я пiду
© Copyright: Стах Розсоха, 2018
Свидетельство о публикации №118122105834
Свидетельство о публикации №118122105834
Рецензии
