Еврiка - укр. мова

Жінка все до чоловіка:
Як з тобою жити?
Зроби, якщо не каліка,
Підставку на квіти.

Взяв мене, гарну дівчину,
Ой, була в омані.
У тяжку пішла годину,
Все як у романі.

Задивлялася на вуса,
Бавила, бач, мрії.
Ремесло твоє спокуса,
Не збулись надії.

У подруг всіх чоловіки
Хваткі щось робити,
Ти ж до чарки залюбки
Та й байдики бити.

Все, доволі! Знай, ледащо,
Вже не подивлюся.
Досить з мене! Мабуть краще
Піду розведуся.

Просив долю і фортуну,
Благав допомоги,
Та й зіперся на трибуну,
Одначе є боги!

Вона, саме та трибуна,
Навела на думку.
Евріка! То доля суне
Шлях до порятунку.

На землі ніщо не вічно -
В голові засіло.
Зроблю, буде естетично,
Скоріше до діла.

Забув навіть про дієту
В обідню перерву,
П'ять хвилин віддав буфету,
Бігцем з'їв консерву.

У столярку за струментом
Наче птах злітав.
Пилку загорнув в брезент,
Приніс і розпочав.

Пилка швидко туди-сюди
По трибуні скаче,
Це ж підставка славна буде -
Текстура добряча.

Скільки ж та трибуна чула
Доповідей різних!
Запал в них й нудота була,
Логіка залізна.

На трибуну прийшла згуба,
Була бідна з дуба,
Затремтіла, стала руба
Та й врізала дуба.

Все це дійство відбувалось
Перед Новим роком.
Ще обвести залишалось
Варти пильне око.

У вбранні Діда Мороза,
От радість малечі,
Торбу, мабуть, більш за воза,
Несли його плечі.

У дозорі пильне око
Біля прохідної.
Дід трибуну виніс боком,
Спокій - справжня зброя!

Подарунків забагато,
Дітям буде свято.
Лже-дідусь намилив п'яти,
До дому, до хати.

Жінка начебто зраділа,
Витріщила очі,
Про підставку зрозуміла
І таке шепоче:

Без хазяїна двір плаче,
Без хазяйки хата,
Совість, що згубив, одначе,
Вік не відшукати!