Параноя-19

Я для тебе - як собачка,
Що хвостом своїм виляє,
І живе, як одиначка,
Геть забувши свою зграю.

Як собака, що готова -
Перегризти горло зразу,
Тому, хто сіпне раптово -
Й кине власнику образу.

Веселить, немов циркачка,
Подаючи чемно лапку,
То гарчить, як зла хижачка,
На пянючих алконавтів.

По команді вміє сісти,
Чи скавчати вовковиєм.
Часом за голодну кістку,
Чи за вилиті помиї.

По команді - знає місце,
Чи зубами ловить палку,
Гавкає на повний місяць,
Як вовки, самотні змалку.

Та ошийник натирає -
Муляє до крові шкіру,
Поводок дзвенить нагаєм,
Натягаючись надміру.

За спиною - кроки слідом,
То господар, що йде поряд,
На собаку хтось постійно,
Косить небайдужий погляд.

Існування підконтрольне,
Чим не схоже собаче.
Бо свобода поневолена -
Це залежність однозначна.

Краще, мабуть, йти в дворняги,
На смітник - шукати щастя,
Бо байдужі до бродяги,
Ті, хто з неї познущався.