Параноя-17

Шлях далекий і дорога,
Розкриває перехрестя,
Як обійми, що з порога -
Подорожніх ждуть нашестя.

Тож нема чого чекати -
І колеса від валіз
Труться об хребет асфальту,
Що з дощем сумним обліз.

Та хіба буває просто,
Коли родичі гуртом -
Тягнуть вслід свої авоськи,
Шанси чуючи нутром.

Кілька сумок із турботи
Обривають важко руки.
Вузлик матері з скорботи -
Й пляшка батьківська від скуки.

У прицеп згрузить потрібно
Чемодан із засторог,
Що зламав від слів жалібних
Заіржавлений замок.

Номер телефона - в память,
Щоб здвонити по приїзду
Кільканадцять разів зранку,
Й ввечері, в годину пізню.

Ну і головне, звичайно,
Номер банківської карти,
Без переказів негайних,
Шкурка вичинки не варта.

Речі в руки - вітер в спину,
Поприходили всі рідні,
Перевозити дитину
На куток села сусідній.

Що ж буде, як на край світу -
Їхати дитю прийдеться,
Як літак від смуги злітної
З перегрузом відірветься.