Як боїшся власних тіней,
Бо не можеш сам з собою
Примиритись в однім тілі,
Програючи у двобої.
Як втікаєш сам від себе -
І грозишся матом пінним
Своїм внутрішнім саперам,
Які мізки рвуть, як міни.
Коли внутрішній шлагбаум
Нижче плінтуса спустився -
Залишивши без уваги
Шлях, яким на дно скотився.
Як у програші постійнім -
Потерпаєш від ударів,
І кидаєшся на стіни -
Сам себе бючи з запалом.
Як у власній перемозі
Не упевнений, бо сам
Собі раду дать не в змозі,
Заблукавши у трусах.
То змирись - й прийми як даність,
Пропустивши всі удари,
Сам для себе запроданець,
І сам власник для бездари.
Бо від себе дітись ніде
Та ніхто і не повірить,
Бо нема життя деінде,
Як у власній грубій шкірі.
Бо втікаючи від себе -
Залишаєшся на місці,
Під гучні аплодисменти
Тих, хто вміє зверху сісти.
Параноя-16
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118122004478
Свидетельство о публикации №118122004478
Рецензии