Не втекти від власних друзів,
Які ревно лізуть в справи,
Пролізають там, де вузько,
Контролюючи ласкаво.
Неможливо всіх збагнути,
Бо не радість бє по ляшках -
А збирає друзів скрута
Навколо одної пляшки.
Бо чим далі - більш відчутна,
Шкіряна на всіх упряжка,
Хтось впаде, комусь - тягнути
За кількох заразом важко.
А якщо тягар донести
Непосильно для слабкого,
Краще власні інтереси -
Витягать, як одноконка.
Але тисне коло друзів,
Не даючи з нього вийти,
І на груди у напрузі -
Наляга, щоб роздавити.
Память рветься, нагадавши,
Як дружили стільки літ,
Та від спогадів подальше -
Утікати б на крайсвіт.
Утекти б від власних друзів,
Що підняти не під силу,
Нема толку у попрузі,
Як вона уїлась в тіло.
І забути про минуле,
Лиху й радісну годину,
Бо інакше воно згубить,
Затягнувши у трясовину.
Параноя-12
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118121907479
Свидетельство о публикации №118121907479
Рецензии