Крізь листя осіннього шепіт
Та сонця проміння холодне як льод,
Я бачу твої ніжні скроні
І посмішку лагідну з бозна чого.
Ми завше так йтимемо пішки,
Ти будеш дивитись уперто вперед.
Торкнемося спеки на півдні,
А може карпатських привітних смерек.
І більше не лічити скільки
Мені пережити на світі пригод,
Лише щоб долоня в долоні,
І бачити риси обличча твого..
Тобi
© Copyright: Полина Спилка, 2018
Свидетельство о публикации №118121905039
Свидетельство о публикации №118121905039
Рецензии