Обпалила філіжанка кави,
на губах гірчинка – болю смак,
але все ж, не біль мене цікавить,
вабить сяйво свічки, ніби знак
висоти небес, журби без краю,
їх малюнку в колотнечі снів…
В сніговії /та журба згорає/,
зрозуміти він лише зумів
ті шляхи, де заблукала доля
та думки торішніх височінь,
що навмисне розписали ролі
всім потворам з наших сновидінь…
Ніби акварель, остигла кава
залишила райдужний ескіз:
трохи для Різдва та Миколая,
для колядок та щасливих сліз…
19.12.2018
вабить сяйво...
© Copyright: Людмила Аристархова, 2018
Свидетельство о публикации №118121904374
Свидетельство о публикации №118121904374
Рецензии