Мрій, залишись на самоті
Нікого не моли про допомогу,
Як марив ти надією знайти
Єдину, що тобі суджена Богом.
Пізнається наодинці біль,
Кінцевий термін дії невідомий,
Як зустрінеш знову «новий світ»
Той дзвін твоїй душі відомий.
І оживе все тіло, твоя душа
Бо проникла в саме серце,
Віддавши віру, як в останній раз,
Несміливо подаруєш їй люстерце.
У нім побаче все твоє життя,
Сім'ю, колишню віру та надію,
Ці бажання, щирі почуття,
Єдину заповітну мрію.
Спокійна ніч, душу відпусти,
Грудень замітає живе снігом,
Розбите скло на стежці по весні
Збере і залікує та, що вірна.
История
© Copyright: Анастасия Бондарец, 2018
Свидетельство о публикации №118121809549
Свидетельство о публикации №118121809549
Рецензии