Красива-19

Через сотні шляхо-кілометрів,
З протилежного боку планети,
Може, я повернусь в епіцентр -
Моїх власних блукань-хитросплетень.

Мене тягне - неначе на цепі,
Повертає думками назад -
У реальність лялькових вертепів,
Звідки я утекла в снігопад.

Звідки я дременула щосили,
Розбиваючи кригу сердець,
В невідомість, яка криком вила,
Залізаючи в мій гаманець.

Мене тягне прийти переможцем,
В очах інших високо і зверхньо,
Щоб нарешті буть прийнятим кожним,
Хто принижував, щоб самоствердитись.

Щоб віддати - удар за ударом,
Батогом розсікти аж до крові,
Щоб вернутись забутим ікаром 
Й захлинутись в народній любові.

Мене тягне - словами із мови,
Що забули мої власні діти,
Вони вільні - й не чують, як стогне
Мати, котра не знає, де дітись.

Мене тягне вернутись додому,
Щоб почути нарешті від рідних
Невимовні зізнання в любові,
І відчути нещирі обійми.

Щоб мені пояснили - навіщо
Їх любов прикрива ворожнечу,
Чом так швидко судилище лінча
Заміняють вітання сердечні.