Робоча конячка, на теренах Европи

Чорнобрива, вродлива, наче жар-птиця,
Квітами вбрана коса золота!
У зоряну ніч…,
Над стрімкою рікою, вона,
Пісні співає…, від серця, з душею!
Що навернулась на очі сльоза…

Дівчина ця…, із далеких і близьких…,
Усіх поряд, навколо, країв:
Із Поділля, Полтави, Карпат, Чернівців…,
З Запоріжжя, Волині, Тавриди…,
Із Слобожанських, Донецьких
Й Луганських степів…

Що…, в гості, до себе…, людей  зазиває:
«Всі названі  -  сестри й брати!…
Може в останнє з проханням  -  звертаюсь, 
Заходьте, скоріше…, в мій дім!
Й тихенько, від себе, до Бога
Благає…, 
Щоб у мирі жилося усім:

«Боже Благий! Тож від всякого «лиха»
Покровом  -  всіх нас захисти! Бо хрещені, з ім’ям,  - 
«Свята Русь-Україна»! З тих далеких, минулих віків…,
Від Лебеді, Кия, Хорива,
Культури трипільській!
Й пращурів наших  -  слов’янських арійців,
Та й і «царських», величних скіфів…

Гарячий борщ…, на печі,
Паляниця, картопля…, млинці
І вареники з сиром…, що дуже смачні:
Для прощання лишились часи!
Ще й наливка вишнева у пляшці
Чекає гостей на столі…

Порядок надворі і в хаті…,
Берегиня  -  своєї сім’ї!
У чистій та вбранній світлиці
Прикрашають у неї, завжди, 
Образ Цариці та Матері Божій - 
Вишивані, до свят, рушники!

Хоча, якось, казали їй люди дурні,
Що існують на півночі інші світи!
Де жінки  -  нечупари, нероби, п’яниці…,
Скандальні, безбожні…, на слово  -  брудні!
Мов гадюки, гризуться з собой,  -  спозаранку…,
Чи у «склянці», якісь павуки….

Ще  і про те  вона, гірко…, співала:
«Прощавай моя -  люба ріка!».
Люди добрі,  -  простіть! Що в останнє…,
Зберемось за столом…, як родина одна!
Бо буду у наймах…, десь там, в чужині!
Тож випала «доля»  -  сумна…,
Ця мені…

Там без краю свого, без своїй Батьківщини…,
Працювати і вдень і вночі! 
Де «заморські» пани-буржуї,
Від нудьги та безділля  -  жирують,
«На утіху…», - сміються, говорять мені,
Що  -  «так буде..., для мене…,завжди!».

Чорнобрива, вродлива, наче  жар-птиця,
Квітами вбрана коса золота!
У зоряну ніч…,
Над  стрімкою рікою, вона,
Пісні співає…, від серця, з душею!
Що навернулась на очі сльоза…

Дівчина ця…, із далеких і близьких…,
Усіх поряд,  навколо, країв:
Із Поділля, Полтави, Карпат, Чернівців…,
З Запоріжжя, Волині, Тавриди…,
Із Слобожанських, Донецьких
Й Луганських степів…               
               
17 грудня, 2018 рік