ВВВ-28 В дчуття власно важливост
Корифеїв гнали в шию,
В дикій битві за наживу,
Й піраміду розтащили.
Свій свого тащив руками,
Щоб поставить на вершині
Як копійку, що роками,
Стягував до копійчини.
Та копійка - заблищала -
Дивним блиском, наче сонце,
Й засвітила всіх зухвало -
Що вдавали незнайомців.
Підсвітила - піраміду,
Збігра тінню фараона -
Й покотилась зверху дзвінно,
Заваливши безпардонно.
Свій провів свого до влади,
Та як свому увірвалось -
Полетіли кадроспадом,
Всі, кому заповідалось.
Знизу - тільки пил струсили,
Бо фундамент непорушний,
Й на стіні портрет змінили -
Фараона невмирущого.
Знову з блиском піраміду -
Було зведено до неба.
Новий фараон - і слідом,
Свій свого тащив хвалебно.
Скільки простоїть - вершина,
Поки знов копійка блисне -
І засвітить всіх поштиво,
На рахунках особистих.
Свидетельство о публикации №118121707734