Розриваючи серце на клоччя,
Двері в спальню відкриєш без стуку,
Та питально заглянувши в очі -
Приревнуєш до темних закутків.
Там ховаються - справжні мужчини,
Із рельєфом напружених мязів,
Там нашвидко прикриті личини -
Тисяч зрад і нічного сумяття.
Там утаєні - безліч прихильних
І звабливо оголених слів,
Тіні надто мінливих прихильників,
Щоб до них ревнувати посмів.
Поцілунків залишений присмак
Й ніжних доторків завчений трепет,
Безтурботність нових фаворитів
І колишніх ображена зверхність.
Там затихнув нечуваний шурхіт,
Підозріло примятого плаття,
Згусток теміні, що дере в грудях, -
Надто довго жадана відплата.
А насправді - немає нічого,
В закутку, що не втримав підозри,
Тільки ревнощів сонна тривога,
Яка криком кричить - з мене досить.
Хіба може закрастись в кімнату
Тінь підозри - там палко горить
Почуттів неіснуючих ватра,
Що до сліз гірким димом димить.
ВВВ-27 В дчуття власно важливост
© Copyright: Хохол Хохотович, 2018
Свидетельство о публикации №118121707139
Свидетельство о публикации №118121707139
Рецензии